З початку 1926 року музейна робота набула більшої інтенсивності. Постійними зусиллями працівників музею та його активу збільшилась кількість експонатів - станом на 1 квітня їх було в музеї 1200.7 В весняно-літній період було проведено ряд археологічних розвідок та обстежено 38 культових споруд, в яких виявлено 173 предмети музейної вартості.8 За цей час музеєм проведено 86 екскурсій з 2446 екскурсантами та було прийнято біля 3000 неорганізованих відвідувачів.9 Популяризації музею сприяли статті музейних працівників (“Що таке археологія”, “Археологічні досліди на Бердичівщині” тощо), які охоче друкували на своїх сторінках бердичівські газети. Одночасно музей готує документи, які характеризують кляштор босих кармелітів як визначну пам'ятку архітектури, складає опис стану збереження будівель та порушує клопотання про надання цьому архітектурному комплексу статусу державного заповідника. З цією метою до Бердичева запрошується крайовий інспектор по охороні пам'ятників матеріальної культури проф. Ф. Ернст, чиї висновки були вагомими аргументами на користь утворення архітектурного заповідника.

Суттєве поповнення музейної збірки було зроблено за рахунок надходжень речей високої музейної вартості з панських маєтків, яких доволі багато було на терені Бердичівської округи. Протягом кількох років музей отримав унікальні експонати з с.Верхівня (маєток родини Ганських-Ржевуських), с.Погребища (маєток графа Ржевуського), с. Н.Чарторіі (маеток заст. міністра внутрішніх справ Росії генерала П.Оршевського, с.Круподеренців (маеток генерала Ігнатьєва), а також з панських маєтків сіл Турчинівки, Юзеровки та ін. Нові власники націоналізованого майна -державні установи, учбові заклади, кінотеатри, клуби тощо - під різними приводами неохоче співробітничали з музеєм, вдавалися до громіздкого бюрократичного листування, щоб уникнути передачі йому потрібних експонатів. Як приклад, наведемо ситуацію з пам'ятками, яка склалася в Н.Чарторії, де після громадянської війни в маєтку генерала Оржевського було влаштовано агротехнікум. В маєтку, крім палацу з залишками майна, великий інтерес викликала церква-усипальниця, де було поховано генерала. Інтер'єр цієї споруди було виконано за проектом історика мистецтва професора Київського університету А. Прахова, а ікони до мармурового іконостасу написав відомий художник М. Нестеров. На музейний облік речі в маєтку було взято в 1926 році, але справа залучення їх до музею тягнулася більше двох років, Власне, музей найбільш цікавили, згідно зі складеними списками, збірка художніх меблів, декілька картин з підписами художників та ікони роботи М. Нестерова. Про стан художніх цінностей після розташування в маєтку агротехнікума красномовно свідчать документи, які заслуговують на те, щоб їх навести з незначними скороченнями (стиль збережено):

“До народного комісаріягу освіти (Укрнауці)

1 -го лютого цього року (1926 р. - О.М.) при огляді робітниками музею річей музейної вартости, що на території Волинського агротехнікуму виявилось слідуюче:

Положення часовні:

1. Часовня зі склепом починає руйнуватись. Завдяки розхищенню водосточних труб в місцях стоку води, стіни тріскають, кірпичи обвалюються.

5. Образ роботи Нестерова, що в склепу цілком зруйновано й не відомо ким. Завдяки холоду, відсутности отоплення та побитим шипкам роспись на внутрішніх стінах часовні лускається й обсипається.

6. Станкові образи роботи Нестерова, що на стінах та іконостасі (кількість 12 штук), покрити інеем, Приміщення Агротехнікуму

1. Знаходиться 3 картини бувш. власника маєтку.

Одна з цих картин знаходиться в сараї на горищі (“Парад Шарлемана” - 1879р.), в ній намальованим особам виколото очі.

2. Рами від картин попсовані.

3. Стільна мебля, яка мається в значній кількості й представляє з себе значну містецьку вартість, в більшості попсована, через недбайливе відношення до неї.

4. Вітражі на вікнах частково побито.

5. Марморова статуя (ночі) копія Мікель Анжело з відбитими частинами,

6. Марморовий різний камін з амурами теж нищиться через неогрядне відношення до нього та малювання по ньому химичним олівцем,

Беручи все це на увагу, дякуючи неможливости охоронити всі цінності на місці, через некультурне відношення до них мешканців території Волинського агротехнікуму, а також завдяки відсутности коштів на організацію охорони, Окрнаросвіта та музей вирішили по можливості цінні речі перевести до музею й тим зберегти їх від дальнішоі руйнації й зробити їх доступними для огляду та вивчення широкими колами суспільства Бердичівщини. З цією метою 7.ІІІ.6.Р. робітники музею виїхали до Н.Чарторіі.

На пропонування музейних робітників передати речі до музею, адміністрація технікума відмовила, мотивуючи це слідуючим:

1. потребою задовольнення естетичного почуття педперсонала та студентів агротехнікума;

2. відсутністю особистого відповідного розпорядження Наркомосу.

Завідуючий музеєм Мовчанівський

Секретар-лаборант Говядовський ”10

Коментарі тут, як кажуть, зайві. В результаті практичних кроків до збереження експонатів, речі частками почали надходити до музею. 25 серпня 1927 року на засіданні музейного комітету М. Говядовський доповів про наслідки відрядження до Н, Чарторіі та зазначив, що