На всій території України була відо-ма висока переважно циліндрична шап-ка з овчини або іншого хутра — кучма; на Поділлі та півдні Волині носили вели-кі чорні смушкові шапки з суконним дном — мазниці. Збоку в них був розріз, куди вставлялася кольорова стрічка. На Чернігівщині переважали круглі хутряні шапки з навушниками — малахаї.

Використана література.

Матейко К. І. Головні убори українських се-лян до початку XX ст. // Там же. 1973. № 3.

Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографіч-ний нарис. Київ, 1991.

Матейко К. І., Сидорович С. Й. Використання в сучасному одязі елементів традиційного вбран-ня // Нар. творчість та етнографія. 1963.

Нариси історії українського декоративно-при-кладного мистецтва. Львів, 1969.

Білецька В. Українські сорочки, їх типи, ево-люція і орнаментація // Матеріали до етнології та антропології. Львів, 1929. Т. 21—22, ч. 1.

Бойко В. М. Українські народні традиції в су-часному одязі. Київ, 1970.

Будзан А. Художні вироби з бісеру // Нар. творчість та етнографія. 1976.

Дудар О. Художнє ткацтво Полісся // Народ-ні художні промисли України. Київ, 1979.

Жолтовський П. М. Український живопис XVII—XVIII ст. Київ, 1978.

Кара-Васильева Т. В. Українська вишивка: Альбом. Київ, 1993.

Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. Київ, 1993.