РЕФЕРАТ

на тему:

Традиційне вбрання Карпат

Традиційна культура укра-їнського населення цього надзвичайно самобутнього регіону розвивалася у загальноукраїнському руслі, незважаючи на те, що його територія протягом довго-го часу переходила з рук в руки загарб-ників. Існує й генетичний зв'язок культу-ри місцевого населення з давньоруською культурою, що простежується не тільки по історико-археологічних джерелах, а й у пізніших музейних експонатах і польо-вих матеріалах.

Народний одяг Карпат являє собою своєрідний феномен. Специфічні істо-ричні умови, замкненість натурального селянського господарства, обмеженість ринку збуту — все це уповільнювало роз-виток традиційної культури, зокрема культури вбрання, прийоми створення якого майже без змін передавалися від покоління до покоління. Триваліше, по-рівняно з іншими районами України, побутування в Карпатах традиційних на-родних промислів та ремесел забезпечи-ло величезне розмаїття неповторного етнографічного матеріалу, на жаль, недо-статньо вивченого й досьогодні.

В окремий комплекс можна виділити одяг населення гірських районів Карпат. Своєрідністю визначався костюм гуцулів, в якому зберігалося багато архаїчних рис. Чоловіча сорочка була тунікоподіб-ною, з характерною вишивкою на з'єд-нанні рукавів зі станом. Носили її навипуск, підперізуючи широким шкіря-ним поясом (чересом) із металевими прикрасами та орнаментальним тиснен-ням. Штани шилися з білого полотна (покрениці), кольорового сукна (крашениці) або білого сукна (гачі). Холоші знизу іноді закочувались і вишивались. Найвідоміші елементи костюма гуцу-лів — кептар і сердак (прямоспинний ко-роткий піджак із домашнього сукна тем-ного кольору, з бічними клинами або без них). Зверху вдягалася прямоспинна довга манта з пелериною. Плечовий та верхній одяг у гуцулів густо оздоблю-вався вишивкою, аплікаціями. Чоловіки пов'язували шию хусткою, а волосся під-різали спереду. З головних уборів по-ширені були облямована хутром шапка й хутряна вушанка. Влітку в багатьох місцевостях чоловіки вдягали пояркові брилікресані, оздоблені півнячим пір'ям. Характерним взуттям були постоли, що вдягались на онучі або панчохи з домо-тканого сукна (капці). Молодь носила й чоботи.

Не розлучалися гуцули зі шкіря-ною, прикрашеною тисненням та мід-ними бляшками торбинкою, яку вішали через плече (тобівка, бесаги), порохів-ницею (перехресниця) й гопірцем.

Чоловіки, як і жінки, прикрашали себе намистом із плодів, у яке іноді вплі-тали мідні ґудзики, а також браслетами, мідними ланцюжкамир-ретязями. Ретязі з хрестиками одягали на шию, ними скріплювали поли сердака, коли його на-кидали на плечі, на них підвіпгували до пояса люльку. Носили також персні з пірамідальними горбками.

Сорочка гуцулок була з прямим поли-ком і вузенькою обшивкою при шиї. За-міжні жінки одягали одну або дві сму-гасті запаски, дівчата — спідниці. Жіно-чі кептар і сердак не відрізнялися від чоловічих. Крім того, жінки носили та-кож сердак на хутрі й короткий кожу-шок. Святковим жіночим одягом була гугля — плащоподібна накидка з вовня-ної тканини.

У гуцулів заплітали коси не тільки дівчата, а й заміжні жінки. Дівчата вплітали у волосся також штучні коси з конопель або гарусу. Дівоче вбрання го-лови було, як правило, вінкоподібне; зокрема, тут носили старовинне чільце — нанизані на дротик або ремінець мідні пластинки у формі маленьких стручків чи пелюсток. У заміжніх жінок побуту-вала намітка, поверх якої голову інколи обвивали складеною в смугу хусткою. На свята одягали багато шийних, вушних і ручних прикрас: згарди — нанизані на шнурок хрестики, а між них трубочки з латуні або закручені спіраллю мідні дро-тики; гердан — плаский ланцюжок по-дібний до ажурного коміра: ковтки — низані з різнобарвного бісеру грушопо-дібні сережки, а також сережки з під-вісками з намистин або металевих плас-тин; ретязі, нараквиці (щось на зразок браслетів, сплетених із різнокольорової вовни), персні. За взуття для всього жіноцтва правили постоли, які в свята вдягали з панчохами (капчурами), а для дівчат — ще й чоботи. Жінки носили но-гавиці — доколінниці.

Особливостями лемківського чолові-чого комплексу були сорочка з розрі-зом на спині, яка заправлялася в штани, та чуганя — суконний плащоподібний одяг із довгою пелериною та імітацією рукавів, що одягався наопашки.

Сорочка бойків також мала розріз на спині Їхній сердак, як і лемківський, нагадував свиту. У бойків ще на початку XX ст. траплялася хутряна безрукав-ка — бунда, один бік якої був незашитий і зав'язувався ремінцями. Чоловіки-бойки подекуди заплітали волосся у дві коси.

Взагалі в одязі бойків та лемків чима-ло спільного з гуцулами. Чоловіки всіх зазначених груп носили короткий верх-ній одяг типу сердака або піджака, подіб-ні до кептаря безрукавки з тканини — лейбики, катанки. Поширений був також одяг типу опанчі, в якому замість від-логи пришивалася пелерина (сірманя у лемків, сіряк у бойків).

Для бойківчанок характерною була сорочка з відокремленим станком, густо зібраним подолом та з розрізом на спині або на плечі. Сорочки вишивалися на грудях півколом на зразок намиста. Спідниці шили з білого полотна або ви-бійки, рясно призбирували й вишивали. З-під очіпка заміжні жінки випускали по боках кучерики, які іноді згортали у скрутні. На свята волосся розпускали, а на голову одягали білу хустку.

Лемківчанки носили також додільну зі зборами сорочку з розрізом на плечі, кольорові спідниці, а як верхній одяг — шубу, пошиту в талію й покриту фаб-ричним сукном (манту). Заміжні жінки розділяли волосся на дві половини, а потім, згорнувши кожну з них у скрутень, намотували на луб'яний або мотузяний обруч, що накривався очіпком, зверху накидався обрус (тип рушника).

Традиційне вбрання населення При-карпаття — буковинців і покутян — ба-гато в чому подібне до вже розглянутого нами наддністрянського варіанта поділь-ського одягу й тому не потребує деталь-ного опису. Доцільніше зупинитися на найбільш характерних особливостях