Оригінальним був жіночий поясний одяг Прикарпаття — опинки, горбочки (горбатки), фоти, запаски. Тканину для опинки робили чорного кольору з рідко розташованими вертикальними вузькими червоно-зеленими смугами. Центральна частина (на спинці) була суцільно чор-ною, а верхня й нижня закінчувалися широкою червоною смугою. Запаскою в деяких районах називався аналогічний опинці поясний одяг, але рівномірно затканий вертикальними кольоровими смугами. Запаску носили і жінки, і дів-чата, але на весілля молода обов'язково одягала опинку. Носили її, підтикаючи один бік під пояс, причому жінки зако-чували один бік, а дівчата — інший. Ши-роко побутували майже до нашого часу святкові горботки, чорне тло яких було щільно заткане багатокольоровим орна-ментом, а по низу йшла широка червона смуга. Горботкою обгортали фігуру (впе-різувались) у півтора обхвати, верхній лівий кут підіймали і підтикали під пояс. Малюнок одного краю горботки ткався на лице, а другого — навиворіт (анало-гічно центральноукраїнській плахті), аби при закочуванні малюнок був однаковий. Якщо на свята закочували один бік гор-ботки, то в будень — обидва. Щодо фоти, то для неї характерне не чорне, а червоне тло, заткане дрібними вертикальними смугами чорного, зеленого і жовтого ко-льорів; по низу йшла широка горизон-тальна орнаментована смуга. Складне скісне ткацтво, гра вертикальних та гори-зонтальних смуг фоти й запаски, які но-сили разом,— усе це надавало неповтор-ності одягу покутянок.

Локальна своєрідність притаманна й кроєві сорочок. Саме на Прикарпатті широко побутувала реліктова туніко-подібна жіноча сорочка, яка у кожній місцевості мала свою композиційну побу-дову. Тільки на Покутті набув поширення унікальний крій сорочок із крученим рукавом.

Комплекси традиційного одягу. Буковина

Крім того, значний розвиток тут отримала сорочка зі плечовими встав-ками і рукавами, вшитими по основі стана. Вміння створювати за рахунок крою потрібні форми демонструє високу майстерність народного конструювання. Щедро оздоблювали традиційне вбрання на Буковині. Вишивка, апліка-ція, опорядження крученим шнуром, рельєфними обшивками та інші прийоми займали провідне місце в оформленні костюма. Характер вишивки, її компози-ція, вибір технічних засобів шитва, ко-льорове забарвлення завжди залежали від крою одягу, його призначення, місце-вої традиції. Найбільш яскраво прикра-шали жіночі святкові сорочки, хутряні кептарі-цурканки, суконні сердаки, ве-сільні манти.

Головна увага в сорочці надавалася оздобленню рукавів. Вишивали низзю, настилуванням, хрестиком, мережкою (циркою) різнокольоровими вовняними нитками, заполоччю, для урочистості додавали шовк, золоту й срібну нитку, металеві пластинки (лелітки). Компози-ція рукава мала тридільну побудову: полик (опліччя), зморшка й нижня час-тина рукава. В одних випадках полики були суцільні, без пробілів; основу їхньої орнаментації складали дрібні геометрич-ні мотиви у поєднанні з геометризованими рослинними формами малино-вих, блакитних, жовтих, зелених тонів.

Буденне вбрання буковинців

Зморшка, яка є переходом від насиче-ного за кольором та орнаментом полика до нижньої частини рукава, виконувала-ся завжди одним кольором — або жов-тим, або світло-зеленим, іноді чорним — у техніці настилування. її орнамента-ція — поєднання різноманітних ромбів. Нижня частина рукава декорувалася вертикальними смугами, центральна з яких мала форму розгалуженої гілки зі стилізованим листям та квітами. В інших випадках композиція поликів складалася з великих букетів троянд або рож; іноді траплялися мотиви птахів.

У 30-х роках нашого століття в ба-гатьох районах Буковини поширюється сорочка на кокетці, вишита у техніці хрестика на плечах, грудях, під кокет-кою, на манжетах. Вижницький район, особливо село Виженка, славиться свої-ми вишивками сорочок-рукав'янок, які щедро прикрашені скісними лініями ор-наментальних узорів. Найчастіше це поєднання широких і вузьких смуг гео-метричного орнаменту. Цю традицію продовжує у своїй творчості Параска Клим, заслужений майстер народної творчості України. Найулюбленіша гама її вишивок — сполучення жовтого й ко-ричневого або вишневого й зеленого кольорів. Подібним чином декорувались і кептарі. Вони невеликі за розміром, оздоблені чорним смушком і вишиті синьою, червоною, зеленою вовняною ниткою поверхневою гладдю. Чудовий орнамент із досить простих елементів квіток, листочків, гілочок утворює ма-льовничу смугу, що розміщується по краях кептаря.

В останні десятиліття орнаментація буковинських сорочок розвивається в на-прямку дальшої розробки рослинних мо-тивів, посилення декоративності загаль-ного строю вишивки. Починаючи з 50-х років поширилася вишивка бісером, кот-ра тяжіє до натуралістичного передання квіткових мотивів. Якщо у 60—70-х ро-ках переважали композиції килимового характеру з тенденцією до відтворення невеликих за розміром квіток — пере-важно темно-вишневих, синіх, темно-зелених, то 80-ті роки демонструють інтерес до яскраво-червоних, фіолетових, смарагдових відтінків із значним укруп-ненням рослинних мотивів, які набува-ють об'ємності. Так, сорочки народної майстрині Єлизавети Ступарик із села Ошихліби Кіцманського району мають одну особливість, яка стала помітною тенденцією в оздобленні сучасних сорочок, вишитих бісером. їхні чохли обо-в'язково прикрашені широкими смугами цирок — ажурних мережок складного рослинного орнаменту, виконаних білим шовком. Блиск шовку ефектно контра-стує з барвистою вишивкою бісером.

Найбільш характерними сорочками Покуття є чорнєнки, які носили заміжні жінки, і червоненки, що їх вдягали дів-чата. Самі їхні назви свідчать про коло-рит вишивки. Вони мали здебільшого геометричні орнаменти, які укладалися у скісні ламані вертикальні смуги або ж розташовувалися в шаховому порядку, суцільно вкриваючи все поле рукава ниж-че плічка і зморшки. Останні мали під-креслено горизонтальне спрямування і складалися з трьох-чотирьох рядків, утворених із ромбів, квадратів чи зиг-загів.

Цікаво, що варіанти червоного кольо-ру в різних селах Покуття мали свої відтінки — від оранжевого до буряко-вого. Одною з улюблених схем узору була композиція з чотирикутників, уся площина яких заповнювалася нитками в різних напрямках, завдяки чому ство-рювалася багата палітра вишневого ко-льору від світлого аж до темно-фіоле-тового.

Подекуди чорнєнки вишивали дріб-ними чорними купочками в