МУЗЕЇ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Існує парадоксальна ситуація – за широкомасштабними дослідженнями слова «музей»
в англомовній літературі ( М.Гуд .1991 р.) лише 20 % опитаних при вживанні цього
слова мали позитивні емоції. В інших випадках йог синонімами були «нерухомий,
нудний, монотонний, нецікавий, мертвий», музей показує те, що застаріло. І це
кажуть представники тих країн, де кількість музеїв зростає щонайшвидше. Так у
США у 1876 році було зареєстровано 200 музеїв, у 1919 р.- 600, 1940 р.- 2500,
1974 р. – 7000, 1980 р. – 7900.
Міжнародна рада музеїв (ІСОМ) 1973 році повідомила, що у всьому світі
нараховано майже 20000 музеїв, де працює більше 100000 осіб, за кожні 5 років
кількість музеїв зростає на 10%, і до середини ХХІ століття їхня кількість
досягне 50000.
На 70-80-ті роки припадає неймовірне зростання кількості відвідувачів – число
відвідань окремого музею може становити сотні тисяч , або мільйон, і хоча у
багатьох понять «музей» усе ж асоціюється з художнім музеєм, де можна поводитися
трохи голосніше, ніж у церкві, проте набагато тихіше, ніж зазвичай» , лише 7%
усіх музеїв художні ( три чверті з них розташовані в Європі та Північній
Америки), відвідують насправді більш зовсім інші музеї.
Дослідження Instіtute of Museum Services ( США) свідчить, що станом на 1979 рік
у США – 45% людей відвідують природно-технічні музеї, 24% - історичні і 12% -
художній музей.
Тому, звичайно, є причини. Поруч зі зміною способу життя, спричиненою передусім
зміною співвідношення між робочим та вільним часом, поряд із зростаючою
мобільністю, більшими вимогами до життя, прогресуючою емансипацією дітей та
молоді, до цього додається ще загальне підвищення зацікавленості вартостями
культури у  їх  найширшому розумінні.
Значення музеїв для суспільства можна завжди виміряти по тому, чи можуть вони
відповісти на питання, які ставлять їм люди. Але для того їм слід враховувати
зміни у соціальній структурі, побуті, суспільстві, інформаційних технологіях.
Реальні автентичні та оригінальні об’єкти – ноу фори, носії змісту, мають
сьогодні тільки музей, і лише вони додати нашим поглядам іншої перспективи і
тим самим розуміти себе та інших.
У до індустріальному суспільстві майстри працювали на очах у людей, тому
виробничі процеси, матеріали і інструменти бачили і розуміли всі. У
індустріальних країнах картина інакша. Ось чому майже 200 років технічні музеї
відіграють важливу роль, розказуючи разом із засобами масової інформації про
різні технічні галузі.
Першим музеєм такого типу було створено у Парижі і носив назву Національний
музей техніки. Як і Лувр, він був дитям Французької революції.
Сама ідея не була нова – ще у ХVII столітті Рене Декарт запропонував створити
музей наукових інструментів і механічних ремесел – і це було більше, ніж просто
колекція об’єктів. Досвідчені майстри відповідали на питання відвідувачів і
роз’яснювати їм виробничі процеси. Але лише у 1794 році при Директорії
Національний конвент видав декрет, що починався так:
Стаття 1. Створити у Парижі під назвою «Музей мистецтва і ремесел»і передати у
підпорядкування Комісії з сільського господарства і мистецтва суспільне сховище
машин, моделей, інструментів, креслень, описів і книг за всіма мистецтвами, так
і винайдених і удосконалених механізмів.
Стаття 2. Там повинні роз’яснювати устрій та використання інструментів та
машин, що використовуються у мистецтві та ремеслах.»
У 1799 році музей було відкрито у середньовічному монастирі Сен-Мартен-де-Шан.
Там було зібрано колекції машин, моделей, наукових інструментів .
 За два століття він зібрав дуже цінні експонати – сконструйовану Паска лем
у 1652 році  архівну машину, ранні  зразки  фотоапаратури, обладнання,
якими користувався  Лавуар’є і одну із найкращих в світі колекцію годинників.
З часом він перетворився завдяки старінню його експонатів на музей,
присвячений, скоріш історії, ніж навчанню принципам і практичним методам науки
та техніки.
Він мав велике значення для розвитку музеїв, тому що вперше суспільство
і влада відійшли від «древностей» та мистецтва у бік  більш  земних  та
практичних   питань, почав збирання та експонування корисні речі, а не тільки
приємних і красивих. Національний музей техніки, існуючи під егідою держави,
зробив багато для того, щоб новий тип музеїв одержав визнання – сьогодні у світі
таких   музеїв   декілька  тисяч.
Наступний етап пов’язаний з Музеєм науки Лондона.
Його значення в тому, що відвідувач міг робити там відкриття, які змінювали
життя кожного члена суспільства.
Історія його створення такаю У 1857 році цей музей відійшов від широко
профільного Південноконсингтонського музею промислових та художніх колекцій.
Тоді ще не було уяви по те, що можуть існувати музеї науки - сама наука
існувала у суспільстві в зародковому вигляді. Музей Південного Кенсигтона був
навчальним центром, завданням якого було роз’яснення викладачам і кваліфікованим
робітникам основних принципів.
У 1860-70 роках було збудовано нові приміщення. В одному з них було розміщено
«Музей патентов» з різними експонатами – перші потяги Стефансона «Ракета» та
«Пихкаючий БІл», ранній зразок жатки, прядильна машина Ричарда Аркрайта і
електротелеграфна апаратура Уитсона. І цей ммузей  став    музеєм техніки.
У 1874 році була створена королівська комісія , для  оцінки стану   наукової
освіти і   була  створена більш ши- рока система наукових музеїв.
За класифікацією Віктора Данилова, директора Чікагського музею науки та
промисловості, еволюція науково-технічних музеїв складається з трьох досить
великих стадій. Перші з них пройшли у Європі, третя розпочалася у Америці. Але
багато музеїв пройшли такий саме шлях у себе. Лондонський Музей науки у
вікторіанську епоху, паризький Національний музей на початку роботи – це музеї з
пасивним матеріалом – музей першої стадії.
Німецький музей у Мюнхені був вже відразу повноправним музеєм другої стадії.
Його директор , доктор фон Міллер, був відомими інженером-електротехніком. У
1903 році він зробив