Реферат - Музеї науково-технічного профілю
23

співробітники завжди з повагою відносилися
до матеріалів та рукописів своїх попередників, інструменти та прилади працювали
десятиліттями, постійно вдосконалюючись та оновлюючись, а потім зберігалися як
зразок або пам’ять вкладеним ідеям і праці.
Музей почав створюватися ще в 30-роки ХХ ст., коли відзначили століття
університету і почали готуватися до 100-річниці обсерваторії. Тодішній директор
АО проф. С. Д. Чорний почав збирати матеріали з історії становлення установи,
видав декілька публікацій на цю тему, але події 1937 р. та війна перервали ці
зусилля. Ініціативу Чорного підхопив головний обчислювач обсерваторії, що
працював в ній з 1908 р., І. Г. Ільїнський, який ще до початку війни, а згодом
в окупованому Києві почав інтенсивно працювати над матеріалами про 100-літнє
життя обсерваторії та її співробітників. Наприкінці лютого 1945 р., в Києві, що
частково ще стояв в руїнах, відзначили ювілей обсерваторії, а в її стінах було
започатковано Куточок історії, де на стендах виставлялися матеріали переважно
меморіального змісту.
Офіційного статусу Музей набув наказом ректора КДУ лише у 1988 р., після смерті
колишнього директора обсерваторії, проф. С. К. Всехсвятського в частині
квартири, в якій він мешкав на території АО. Спочатку Музей задумувався як суто
меморіальний, але в процесі робіт по його оформленню він переріс в Музей
розвитку астрономії в Києві. Дуже багато сил і часу віддав Музею співробітник
обсерваторії О. К. Осипов, сам працюючи на обсерваторії з 1946 р., він зібрав
багато цікавих матеріалів з різних архівів, з інших обсерваторій, розшукав і
налагодив листування з нащадками колишніх співробітників, які надали цікаві
спогади та деякі документи.
Офіційно Музей було відкрито в дні святкування 150-ліття обсерваторії (1995 р.),
а через 10 років він вийшов за рамки зазначених кімнат – експозиції відкрили ще
в декількох приміщеннях. В меридіанному павільйоні влаштували виставку
астрономічної “техніки”, в вимірювальній кімнаті – приладів для вимірювань. Крім
того, павільйони діючих інструментів теж входять в план екскурсії, бо
встановлені там телескопи теж мають історичну цінність.
Експонати згруповані за напрямками досліджень, які відображують історичний
розвиток і задачі, які вирішувала і вирішує астрономія. Це перш за все
геодезичні прилади, бо одним з найперших практичних завдань астрономії були
землемірні та навігаційні роботи.
Перші інструменти обсерваторії замовлялися провідним європейським фірмам ще до
початку її будівництва. Найстаріший експонат - пасажний інструмент- спеціальний
телескоп, що встановлювався в площині меридіана і дозволяв фіксувати проходження
небесними світилами небесного меридіану, що використовувалося Службою часу та
дозволяло визначати положення цих світил - з’явився в обсерваторії у 1838 р. і
тривалий час розміщувався в окремому павільйоні. Пізніше, у 1870 р. було
встановлено меридіанне коло – інструмент для точних позиційних спостережень, на
якому аж до 1996 р. велись регулярні спостереження.
Служба часу представлена точними астрономічними годинниками ХІХ ст. (які досі
працюють), приладами для запису часу – хронографами різних поколінь і
конструкцій, радіоприймачами для прийому спеціальних сигналів точного часу. Є
годинник, що раніше встановлювали на маяках – контактно-пусковий.
Фотографічну астрономію показано фотознімками на платівках та плівках різних
форматів, отриманими на астрографі обсерваторії, фото- і кінокамерами різних
поколінь, вимірювальними мікроскопами та координатно-вимірювальними машинами.
Напередодні запуску першого штучного супутника Землі – у 1957 р – в обсерваторії
почала функціонувати станція оптичних спостережень ШСЗ, яка протягом 30 років
забезпечувала оптичний супровід трас багатьох супутників, що було важливо для
вивчення їхніх орбіт і для інших задач теорій руху штучних небесних тіл. В
технічній експозиції представлені різні типи оптичних інструментів, на яких
проводилися ці спостереження.
Є також вимірювальна радіоантена, лазери-дальноміри, астрофотометри, компаратори
для знаходження нових та нестаціонарних об’єктів, один з перших спектроскопів,
сферометр ХІХ ст. та планиметр, навікард та різні проекції зоряних карт.
Не забута обчислювальна галузь – представлено цілий парк обчислювальної техніки
від арифмометрів до перших комп’ютерів, носії інформації. Є також невелика
колекція друкарських машинок різних часів.
А прилад для передобчислень явищ покрить зірок Місяцем, виготовлений у 1936 р.
– взагалі існує в єдиному екземплярі. У справжньому шедеврі наукової думки його
автора проф. А.О. Яковкіна за допомогою механічних пристроїв і чисельних
відлікових лінійок можна було визначити чи буде для даної точки на земній
поверхні видно, як Місяць у своєму русі закриє диском ту чи іншу зірку.
Крім самих інструментів та приладів складає інтерес колекція їхніх описів та
інструкцій для експлуатації. Для деяких з них це стандартні публікації від
заводів-виробників, а для інших – публікації в наукових журналах або взагалі
оригінальні рукописи та креслення.
Екскурсійна робота в Обсерваторії була започаткована ще в 30-ті роки. Згідно
записів, за декілька років до війни АО відвідало на екскурсіях понад 5000
чоловік, переважно це були оглядові лекції з астрономії з показом зоряного неба
в телескопи.
У 2005 р. в АО започатковано новий вид екскурсій, на яких ми намагаємося
представити розвиток астрономії в Києві. За 1.5 – 2 години можна ознайомитися з
історією проектування і будівництва АО, життєвими та науковими шляхами
київських астрономів XIX-XX ст. ст., скласти уявлення про наукові задачі, які
вирішували в минулому і вирішують тепер в АО, побачити наукове обладнання і
прилади різних років. А ще в діючі інструменти (якщо сприятиме погода) можна
побачити вдень плями на Сонці та його спектр, а ввечері – Місяць, планети та
інші цікаві небесні об’єкти.
Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що АО КНУ – одна з небагатьох
вцілілих на сьогоднішній день комплексних

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7