Культура міжнаціонального спілкування в студентському середовищі

Нині проблеми виховання молоді вимагають не простого онов-лення, а докорінних внутрішніх якісних перетворень, нових підходів, оскільки суспільні процеси постають як складні та суперечливі. Останнім часом інтенсивно розвивається об'єктивно необхідна цілісна наука про молодь — юнознавство. Це інтегрова-на система знань про істотні характеристики формування особис-тості молодої людини та про комплексну систему регулятивних принципів соціального становлення молоді. Наука про молодь дасть змогу' подолати істотне відставання пошуків раціональних та ефек-тивних шляхів стимулювання соціального становлення сучасної молоді. Адже відомо, що однією і найпарадоксальніших нсвідпо-т_и-Кл.ііп XX сі. стало пиїлии.'їсі'.ни деградації молоді .

За сучасних умов спостерігається також зростання не тільки поліфонічності, а й поліритмічності у формуванні особистості мо-лодої людини. Воно обумовлене, по-перше, загальноісторичною закономірністю утвердження суспільного прогресу, ускладнен-ням об'єктивних умов існування; по-друге, зростанням ролі суб'єк-тивного фактора; по-третє, загостренням суперечностей у реалізації еоціально-демографіч-них і морально-психологічних особливостей індивідуума на макро- і мікрорівнях.

Сьогодні невідкладною стає потреба в розробці комплексної програми інноваційно-творчої діяльності молоді. Цілий ряд концепцій розвитку й вихован-ня молоді переживають нині кризу. Вони неспроможні пояс-нити і розв'язати суперечності у відносинах між молоддю та суспільством, у прагненні юна-ків і дівчат до іворчого самови-значення аж до протиставлення себе офіційній авторитарно-бю-рократичній ієрархізованості ви-ховання. Саме тому актуальни-ми проблемами юнознавства ви-ступають надання молоді ново-го статусу рівноправної су-спільної групи, офіційне ви-знання молодіжного способу життя й молодіжної культури, надання соціального простору дія її конструктивних і позитив-них устремлінь і дій.

Формування особистості — безперервний і надзвичайно складний процес, у якому діє ба-гато факторів. Особистість роз-вивається в процесі її соціалізації, виховання й саморозвитку.

Є три групи обставин, за яких відбувається соціалізація. Це: макрофактори: суспільство, дер-жава, планета, світ і навіть кос-мос; мезофактори: етнокуль-турні умови й тип поселення, де живе і розвивається людина; мікрофактори (сім'я, дитячий садок, школа, позашкільні ви-ховні заклади, релігійні органі-зації, товариства ровесників, за-соби масової комунікації та інші інститути виховання).

Складною є філософія вихо-вання. Відомий теоретик педагогі-ки С Гессен гак визначив базові методологічні основи виховання:

У формуванні особистості су-часного студента, як і всієї мо-лоді України, особливе місце по-сідає єдність ментального, етні-' чного й культури міжнаціональ-ного спілкування.

Ментальність — це психіч-ний зміст життєактивності інди-віда, соціально-психологічна са-' моорганізація представників певної традиції, що характери-зується єдністю їхніх установок, переживань, думок, почуттів і виявляється в тотожності світо-сприйняття і світобачення. Це чуттєво-мислительний інстру-ментарій освоєння світу. Вона не є ідентичною ідеології. Ідеоло-гія, як відомо, — чітко визначе-на система миследіяльності, а ментальність — це переживан-ня, думки на шляху до усвідом-лення буття. Адже в кожному су-спільстві є специфічні умови для структурування суспільної свідо-мості, а саме: культура, мова, спосіб життя, релігійність.

Ментальність — складний природно-соціальний продукт духовного життя нації, якість якого визначають: природні умови життя; традиції та істо-рично усталені форми поведін-ки представників одного етно-су; соціальні інститути (струк-тури); структурні стратегеми ін-. дивідуального розвитку й само-реалізації нації.

Ментальність є суперечли-вим феноменом стабільного іс-торичного руху нації, обріїв її цивілізаційного самоутверджен-ня і самореалізації.

Сьогодні нації дедалі глибше вивчають своє етнокоріння. На-приклад, світове українство роз-в'язує болюче питання щодо ре-абілітації свого духовного мину-лого, прагне переглянути, зда-валося б, усталені канони жит-тя нації.

Ментальність — це продук-тивна основа історичного розвит-ку нації на шляху до демо-кратичного суспільства, а також психосоціальний грунт для куль-турних і політичних нововведень.

Колективна ментальність є внутрішнім стабілізатором жит-тєактивності групи, глибинним джерелом загальних констант (окремість, страх, любов тощо) спільного співбуття людей. Інди-відуальна ментальність — це стійка налаштованість внутріш-нього світу людини, що єднає її в соціальні групи та історичні спільноти (нація, народність). Не можна не враховувати, що існує й ентропія — розмивання української ментальності, відхи-лення від виробленого і прий-нятого еталона щодо чуттів, ціннісних настанов, душевного стану, духовності.

Етнізація виховання — прин-цип, що означає наповнення ви-ховання національним змістом, спрямованим на формування са-мосвідомості громадянина. Принцип етнізації стосується представників усіх народів Ук-раїни. Цей принцип означає від-творення в дітях менталітету свого народу, увічнення в підро-стаючих поколіннях специфіч-ного, що є в кожній нації, вихо-вання дітей як типових носіїв національної культури. Цей принцип є невід'ємною складо-вою соціалізації людини.

Етнічна культура — носій мо-ралі, ознака цивілізованості на-роду, критерій ставлення особи до самої себе, інших людей і людства в цілому. Міжнаціо-нальне спілкування — це взає модія людей, спільностей, націй, народів, що виконує функції соціальної комунікації, обмін ін-формацією в галузі матеріальної і духовної культури.

Об'єктивними передумовами розвитку загальної етнічної культури є формування демо-кратичних основ суспільства, надання відносинам між людь-ми характеру вільних, рівно-правних цивілізованих форм. Різ-номанітне і повноцінне міжет-нічне спілкування збагачує внутрішній світ людей новими цінностями, поглядами, почут-тями.

В основі етнічної культури лежать загальні принципи взає-мин людей у процесі спілкуван-ня: гуманізація суспільню відносин, утвердження в реаль-ному житті прав і свобод люди-ни, надання їй рівних можли-востей для вираження і задово-лення широких матеріальних духовних інтересів, потреб здібностей; демократизації форм співжиття людей різни> національностей; гарантувань з боку держави всіх прав націо-нальним меншинам.

Етнічна культура і міжнаціо-нальне спілкування набуваюті особливого значення в утвер-дженні ментальності того чу іншого етносу як духовної заса-ди життя.

Зауважимо, що труднощі і становленні етнічної культурі' пов'язані з недостатнім викори-станням у навчально-виховні? роботі інформації про етнопси-холінгвістичні особливості сту-дентів, які представляють різн регіони. Використання такої ін-формації викликаю б інтерес повагу до іншомовної культур? як у наших, так і в іноземню студентів.

У процесі формування кож-ної етнічної групи неминуча складаються стійкі стереотипі-поведінки, які стають характер-ними Ознаками тієї чи тієї куль-тури.