а) сфера звичаїв і обрядів;

б) форми етикету;

в) своєрідність трудових при-йомів і навичок;

г) традиції виховання і на-вчання.

При вивченні стереотипів поведінки доцільно виходити з таких передумов:

а) стереотипи поведінки продукт соціально-культурного
середовища;

б) поведінка людини варіа-тивна як на даному історично-му етапі, так і в минулому і втілюється в різноманітних соціаіьних ролях;

в) стандарти поведінки зу-мовлені реальною специфіка-
цією суспільства.

Конкретні умови життя та "історії кожного народу диктують свої закони раціональної пове-дінки. На ие доцільно звернути увагу студентів з метою вихован-ня в них шанобливого ставлен-ня до так званого інокультурного оточення. Національний харак-тер, етнічні особливості найкра-ще якраз вияаляються у спілку-ванні представників різних на-родів між собою. Вивченню ет-нокультурних особливостей представників різних регіонів сприяє також аналіз художньої літератури і мови тієї чи тієї ет-нокультурної спільності.

Виявляючи в кожній культурі інваріантне і варіативне, об'єк-тивно існуючі розбіжності і збіг у лінгвокультурному досвіді на-родів, національному, патріо-тичною вихованні, формуванні культури міжнаціонального спілкування, доречно викорис-товувати і розбіжності, і тотож-ності чи близькі вияви досвіду генетично не споріднених на-родів.

Об'єктивні умови не виклю-чають суб'єктивних факторів і насамперед спеціально організо-ваного процесу виховання, що має здійснюватись у вузах на науковій основі з використан-ням найновіших досягнень віт-чизняної і прогресивної зарубі-жної педагогічної думки.

Принципова лінія полягає у створенні необхідних умов для відродження культури, національних груп, їхнього духовно-го та інтелектуаіьного потенці-алу, в рівноправності всіх гро-мадян незалежно від національ-ності, мови й віросповідання.

Гуманістичні принципи ви-ховання не тільки засвоюються особистістю теоретично, а й ста-ють моральною нормою в спіл-куванні юнаків і дівчат різних національностей у повсякденно-му житті.

Творча особистість майбут-нього спеціаліста формується і реалізується в навчально-пізна-вальній, науково-дослідній, тру-довій діяльності, у період вироб-ничої практики. Завдяки цьому студент набуває досвіду творчої діяльності (пошукової, дослід-ницької, гностичної).

Наука і освіта — невід'ємні складові загальнолюдської куль-тури. Сьогодні є можливості для глибокого засвоєння сучасного досвіду, подолання нашої мину-лої ізольованості. Відбувається обмін студентами, аспірантами, викладачами з провідними ви-щими навчальними закладами світу, що сприяє усвідомленню молоддю пріоритету загально-людських цінностей і відповідає практичним завданням підго-товки спеціалістів.

Гуманітарна культура май-бутніх спеціалістів сприяє ет-нічній культурі. Молодь хвилю-ють питання соціальної перс-пективи і змісту життя, безмеж-ності буття, вічних почуттів — любові, добра, справедливості, честі. Все це вічні загально-людські проблеми й ідеали. Аб-солютно неприпустимо, коли студентство має далекі від про-голошуваних можливості для свого духовного розвитку. Вища школа потребує міцного со-ціального фундаменту, бо без цього гуманізація виховання пе-ретвориться в дилетантизм.

Етнічна культура, свідомість і самосвідомість тісно пов'язані з соціальною позицією людини, соціальною відповідальністю.

В умовах сьогодення вузи по-кликані досягати єдності на-вчання й виховання, організації практичного спілкування пред-ставників різних національнос-тей. Засобами навчально-вихов-ного процесу, системою вихов-ної роботи необхідно формува-ти патріотичну свідомість і по-ведінку, етнічну культуру, вмін-ня зберігати все демократичне, цінне в культурній спадщині кожної нації і народності.

Розвиваючи етнічну культу-ру в студентському середовищі, слід враховувати те, що в сис-темі освіти етнокультурні потре-би та особливості поки що реа-лізуються мінімально. Це спри-чинювалося тим, що в попередні десятиліття етнокультурна спад-щина спрощувалася і відтворю-валася здебільшого лише в му-зейно-фолькльорному вигляді. Проте за багато років етнокуль-турні потреби не згасли, а зумо-вили зміни у традиційних ос-вітніх структурах. Тому потрібно подолати розбіжність між уні-версальною загальнолюдською місією освіти та її невід'ємною функцією передачі унікальної спадщини, збереження націо-нальної ідентичності. Для цьо-го в змісті вищої освіти повинні переважати загальнолюдські цінності.

Студентська молодь тісно по-в'язана своїми проблемами зі станом соціально-економічного розвитку того чи того регіону. Важливо, щоб у кожному націо-нальному регіоні економічний і соціальний прогрес супроводив-ся прогресом духовним з опо-рою на культурну самобутність націй і народностей.

Необхідність утвердження ет-нічної культури в студентських колективах зумовлена новими підходами до виховання, мо-дульно-розвивальною системою навчання, коли гуманістичні цінності орієнтації особистості посідають першорядне місце. У зв'яжу з ним наведемо деякі по-зиції щодо подальшого вдоско-налення процесу виховання, ет-нічної культури, міжнаціональ-ного спілкування в студентських колективах, а саме:

-постійно дбати про єдність національного, патріотичного й міжнаціонального у вихованні; створювати ментатьновідповід-ність системи нашон&чьного ви-ховання державотворчим проце-сам в Україні;

- вивчати й задовольняти інте-реси представлених у студентсь-ких групах національностей (шанування національної гід-ності, взаємне ознайомлення з мовою і культурою, науковими й соціально-економічними до-сягненнями, звичаями, спільни-ми проблемами тощо);

- спиратися на принцип діа-лектичної єдності основ вищої освіти в нашій державі: націо-нальної та світової (це дає змо-гу людині глибоко відчувати на-лежність до рідного народу й водночас усвідомлювати себе суб'єктом світової цивілізації); згідно з положеннями Кон-цепції національного виховання конкретизувати поняття «особ-ливість сучасного студента»;

- створювати умови для реалі-зації фундаментального при'нци-пу педагогіки — принципу на-родності виховання, суть якого сконцентрована в народознав-стві — синтетичній .науці про ба-гатогранне життя народу (його історію, культуру, мораль, націо-нальні традиції та звичаї і т. д.); популяризувати серед студентів національну символіку;

- виховувати у студентів не-прийняття і нетерпимість як до проявів національного нігілізму, . так і до національної зарозумі-лості;

- заохочувати студентів до під-готовки наукових праць з історії та культури своїх націй.

У виховному процесі необхід-но враховувати такі національні аспекти політичної культури:

- розуміння етносу як «диво-вижного феномена унікальної форми існування людства, його безцінного багатства»;

- загальні знання теорії науки і національних відносин, їх ролі й місця у взаєминах з іншими націями і народами, змісту і форм етнополітичних утворень;

- оволодіння поняттєво-кате горіальним апаратом як основ-ним ключем до розуміння суті національних проблем, засобом нарощування знань і перетво-рення їх на переконання;

- знання особливостей істо-ричного шляху української нації, компетентності в питаннях су-часної етнополітичної ситуації в Україні.

У системі гуманістичних цін-нісних орієнтацій студентської молоді становлення етнічної культури закладає