Загалом, потрібно ще раз відзначити, що в розвинутих країнах саме малому бизнесу приділяється увага в державному масштабі. Держава підтримує малий бізнес як і грошима, так і різноманітними пільгами, у сфері податкової політики.

Проте, на жаль, мусимо констатувати, що найбільше не повезло в ході економічних перетворень, що розгорнулися в Україні, малому бизнесу. Діючої системи стимулювання утворення малих підприємств не існує, як і немає господарського механізму їхньої підтримки. Не розроблена державна програма розвитку малих підприємств. Сучасна структура ринкової економіки в масштабах України припускає 10-12 мільйонів малих підприємств, що працюють на підприємницьких початках, у той час, як їх фактично нараховується 300-400 тисяч. Це означає, що мале підприємництво як особливий сектор ринкової економіки ще не сформувався, і виходить, фактично не використовується його потенціал.

До малих підприємств, за законом “ ПРО підприємництво в Україні” відносяться новоутворені і діючі підприємства:

- у промисловості і будівництві - із чисельністю працюючих до 200 чоловік

- у науці і науковому обслуговуванні - із чисельністю працюючих до 100 чоловік

- в інших областях виробничої сфери - із чисельністю працюючих до 50 чоловік

- у галузях невиробничої сфери - із чисельністю працюючих до 25 чоловік

- у роздрібній торгівлі - із чисельністю працюючих до 15 чоловік

Інших документів, що визначають категорію "мале підприємство" і регулююча їхня діяльність, поки немає.

За законом, малі підприємства можуть створюватися на основі будь-яких форм власності і здійснювати усі види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законом.

Можна відзначити чотири вади урядової програми, що гальмують сьогодні розвиток малого бізнесу.

Перша фундаментальна вада - це понад високі податкові ставки з підприємців і населення, якими уряд намагається забезпечити фінансову збалансованість і бездифицитность бюджету. Мале підприємництво душать численні податки і побори, що нерідко лишають йому 5-10% прибули. У результаті малі підприємства стають на межу банкрутства незалежно від їхньої народногосподарської значущості.

Друга фундаментальна вада реформ пов'язана із логікою розгортання перетворень. Основне протиріччя сьогоднішньої політики - спроба забезпечити перехід до ринку адміністративно-командними методами зверху, ігноруючи основу ринкової системи - інтерес підприємця. Сама ж логіка створення ринкової економіки потребує прямування "знизу нагору" - від інтересу підприємця до централізованого створення ринкової інфраструктури (податкова, кредитна політика, банки, біржа і т.д.) обслуговуючої і реалізуючої цей інтерес.

Третя вада реформ - практична ліквідація джерел формування початкового капіталу для малого підприємця на старті. Існує три джерела капіталу, необхідного для початку бізнесу: власні заощадження населення, кредити, приватизаційні чеки. Перше джерело був знищений гіперінфляцією, що скоротила даний ресурс у багато десятків разів. Друге джерело практично закрите для малого підприємництва гігантським відсотком за кредит і небажанням комерційних банків, вкладати гроші в малий бізнес через великий ризик і відсутність гарантій. Третє джерело, теж поки не працює, через економічну нестабільність в Україні. Виступити інвестиційним ресурсом вони не можуть, у кращому випадку це буде малі суми одноразових соціальних виплат. Вада фінансових ресурсів і складність їхнього легального придбання в держави - можуть підштовхнути малі підприємства до контактів із тіньовою економікою і мафіозними структурами, і дати останнім можливість поступово впроваджуватися в малі підприємства, поступово підпорядковуючи їх собі.

Четверта фундаментальна вада - відсутність систем державної і суспільної підтримки малого бізнесу. З великим запізненням створений державний орган, покликаний допомагати становленню і розвитку малого бізнесу - Комітет підтримки малих підприємств і підприємництва . Статус цього комітету, його підпорядкованість одному з українських міністерств, убогість його фінансових ресурсів свідчать про крайню обмеженість можливостей, наданих даному органу. Звертає на себе увага і деяка непевність в орієнтації діяльності даного комітету. Судячи з його найменування, йому ставиться в обов'язок підтримка не тільки малого бізнесу, але і підприємництва в цілому, а воно, як відомо, спирається не на малий лише, але і на середній і великий бізнес. Така задача не по силам ніякому комітету. Її в змозі вирішити лише цілеспрямована політика уряду в цілому, та до того ж за дуже тривалий час.

Місцеві влади аж ніяк не стурбовані тим, щоб знизити рівень відрахувань малих підприємств у місцеві бюджети. Влади не бажають зв'язувати перспективи розвитку власного району з малим бізнесом. Влади не завжди бувають зацікавлені в розвитку наукомістких виробництв, тому що вони не приносять районам прямої вигоди. Місцеві влади більш охоче реєструють підприємства, що сприяють благоустрою району.

Дуже часто МП створюються на базі старих державних підприємств. Наприклад, у Києві 60% кооперативних кафе перетворено замість державних підприємств громадського харчування. У результаті, кількість кафе не збільшилася, а ціни піднялися достатньо високо. Така форма кооперації призводить не до ослаблення державної монополії, а до нових форм його прояви.

Державні науково-дослідні і проектні заснування - монополісти у своїй області. Співробітники цих організацій, об’єднавшись у підприємства, самі вирішують які замовлення робити як державне підприємство, а які як фірма, по більш високих цінах.

Ці основні вади, та й багато інші стримують розвиток малого бізнесу в нашій країні. Достатньо сказати, що процес