КУРСОВА РОБОТА
з народних художніх промислів
на тему: Вишивка – багатогранне явище Української культури
Зміст
Вступ
Розділ 1. Вишивка як один із видів народного мистецтва.
Історія виникнення вишивки.
Характеристика матеріалів, що використовуються при вишиванні.
Техніки виконання вишитих виробів.
Основні мотиви українського народного орнаменту.
Розділ 2. Регіональні особливості вишивки.
2.1. Кольори в українській народній вишивці.
2.2. Особливості кольорової гами вишиванок та їх технік за регіонами.
Висновок.
Список використаних джерел.
Додатки.
Вступ
Народна творчість – це історична основа на якій розвивалася і розвивається світова художня культура, одна з форм суспільної свідомості і суспільної діяльності.
Народна творчість включає в себе різні види художньої діяльності народу – поетичну творчість, театральну, музичну, танцювальну, декоративне та образотворче мистецтво, народне будівництво.
Народна творчість існує як сукупність численних видів і жанрів. Усі її види об’єднує основне – пізнання та відображення трудової діяльності, праця відіграла величезну роль у походженні мистецтва. Вона дала людині руку здатну виготовити знаряддя створювати потрібні предмети і надавати відповідної форми.
В процесі трудової діяльності людина розвиває естетичні почуття – її вухо, очі, вчилися бачити та відчувати красу форм, кольорів, звуків. Для того, щоб народилося мистецтво людина повинна була не тільки навчитися вправно працювати інструментами, а з їхньою допомогою відображати бачене на камені, глині.
Шлях розвитку мистецтва – це постійний процес відокремлення його видів. Виникнувши внаслідок трудової діяльності нерозривно пов’язане з життям народу, із класовим розшаруванням виникло мистецтво певних видів.
Художня професійна діяльність почала зосереджуватись в руках привілейованої меншості, інтересів якої розподіляли інтересами народів на різних етапах історії розвитку мистецтва як соціально явища зумовленого існуючими класами: рабовласницьким, феодальним, капіталістичним.
В умовах соціального і національного гноблення, расові дискримінації народного мистецтва не переривались, воно жило зазнаючи розквіту, сміливо втілюючи ідеї, оберігаючи спадщину народної культури.
Поступово в класовому суспільстві мистецтва розмежувалось на 2 види: народне і професійне.
Народні художні промисли – форма народного декоративного мистецтва, яка являє собою товарне виготовлення художніх виробів при обов’язковому застосуванні творчої ручної праці.
Професійно декоративне мистецтво – результат творчості людей із спеціальною художньою освітою.
Одним із найпоширеніших видів народного мистецтва на Україні вишивка. З нею пов’язана вся багатовікова історія українського народу, його творчі пошуки, радість і горе, його перемоги і поразки, сподівання на майбутнє.
Вишивка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.
“І в дорогу далеку ти мене
на зорі проводжала,
І рушник вишиваний
на щастя, на долю дала...”
Ці рядки відомої пісні на вірші видатного поета Андрія Малишка засвідчують, що супутницею до нашого життя є вишивка. Хрестик чи гладь, мережання чи вирізування на лляних , конопляних, бавовняних тканинах споконвіку милують око, радують душу, дають працю рукам і думці.
Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають в глибину віків. Мабуть ніколи не зможемо ми довідатись хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо з огляду на недовговічність тканин і ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. З кожним століттям вишивка розвивається і удосконалюється.
Елементи символіки сучасних орнаментів української народної вишивки, перегукуються з орнаментами, якими прикрашали пощу давні мешканці нашої області – трипільські племена.
Творче спілкування з іншими народами мало певний вплив на техніку художньої вишивки майстрів Київської Русі, але в своїй основі вона залишалась самобутньою. Народ творив, знаходив і стверджував власний оригінальний стиль. Невідомі умільці клопіткою працею виробили різноманітні детальні техніки вишивання, які завдяки стійкості традиції дійшли через століття до наших часів. Народний досвід зберіг найтиповіші, найбільш доцільні, позначені високим мистецьким смоком зразки орнаменту, їх барвистість, вишивання техніки.
Художня вишивка – один з найбільших поширених видів народного мистецтва, в якому втілені кращі традиції народу, вона приносить і буде приносити радість тисячам шанувальників.
Розділ 1. Вишивка як один із видів народного мистецтва.
1.1. Історія виникнення вишивки.
Хоча перші згадки про вишивку у давньогрецьких істориків, мабуть ніколи не зможемо довідатись, хто і коли вперше втілив у вишивці красу природи, свої почуття, любов до рідної землі. Однією з причин є те, що тканина недовговічна і наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього виду мистецтва, тому ми змушені приймати на віру здогади і припущення дослідників. Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і нотатки мандрівників минулого дають змогу вважати, що початок мистецтва вишивання на території, яку займає сучасна Україна сягає углибину віків. Його розвиток триває з незапам’ятних часів і до наших днів. Він ніколи не переривався, оскільки вірною є духовність народу, його творчість, прагнення до найвищих вершин прекрасного.
Відомо багато археологічних доказів давності і поширеності народних звичаїв оздоблювати одяг вишивкою. Так на околиці села Мартинівка, що на Черкащині, знайдено скарб VІ ст. н.е. Серед інших речей тут виявлено пам’ятки з металу, срібні бляшки з фігурами чоловіків, одягнених у широкі сорочки з вишивкою на грудях. Так донедавна одягалися донедавна українські селяни.
Символи сучасних орнаментів української вишивки, різні елементи їх перегукуються з орнаментами, що прикрашали пощу трипільських племен.
За свідченнями давньогрецького історика Геродота, і скіфи – мешканці Причорномор’я та причорноморських степів – також прикрашали вишивкою свій одяг.
Пам’ятки вишивок Х-ХІІІ ст., засвідчують високий рівень орнаментальних композицій вишивок антропоморфними, зооморфними, рослинними і геометричними мотивами.
Мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувались у часи Київської Русі. Наприкінці ХІ ст.. Анна-Янка – дочка великого князя Всеволода, сестра Володимира Мономаха, як свідчать дослідники, заснувала в Києві (в Андріївському монастирі)