Відзначимо найбільш найбільш істотні відмінності фарб названої палітри.

Вище ми говорили, що уживані в акварелі барвисті пігменти ті ж, що і в інших живописних техніках, з тією лише різницею, що в акварелі застосовуються фарби, що володіють більшою прозорістю. Але і в акварелі одні з них, як кармін, яскраво-червона, голуба, смарагдова зелена, більш прозорі, вони повніше розчиняються, а отже, рівніша і глибше вбираються папером (цим, власне, і пояснюється властивість прозорості — здатністю пропускати через барвистий шар відображений від паперу промінь світла). Інші, як кадмій жовтий або перманент зелений, володіють зернистістю, густиною, покриваємістю. Вони менш вбираються папером, утворюючи поверхневі покриття.

Ці властивості і відмінності в структурній вживаних в акварелі фарб треба знати, щоб найбільш доцільно використати їх в своїй роботі.

Цілком природно, що, змішуючи прозорі фарби, ми і отримаємо прозору барвисту суміш. Прозора фарба з непрозорою утворюють колір, який після висихання зблякне.

Змішані між собою непрозорі фарби дають однорідні суміші, поступливі своєю насиченістю сумішам з прозорих фарб.

Надалі ми ще повернемося до цього питання, оскільки кожна з акварельних технік визначає свої умови і вимоги до прозорих і непрозорих фарб. Буде не зайвим дати починає декілька простих порад, як звертатися з акварельними фарбами.

При користуванні фарбами в тюбиках треба ураховувати, що після того, як необхідна кількість фарб викладена на палітру, тюбики не можна залишати відкритими, оскільки інакше фарби затвердіють і користуватися ними буде незручне: їх доведеться перед роботою натирати на палітру. Фарби в кюветах і плитках після роботи необхідно обережно обтерти чистою м'якою ганчіркою, щоб видалити зверху домішки інших фарб, які неминуче утворюються при складанні сумішей. Акварельні фарби потрібно берегти в прохолодному місці. Чистий акварельний живопис — це живопис прозорими фарбами. Білила в акварельних фарбах не застосовуються. Порівнюючи техніку акварелі з іншими техніками в живописі, як темпера, гуаш, масло, перш за все слід зазначити основні її властивості: це прозорість і легкість, одночасне чистота і інтенсивність фарб. Ці її властивості обумовлюються перш за все тим, що шари фарби, що наносяться на папір, завжди тонкі, а тому прозорі для проникаючого через них проміння світла. Відображене від білого паперу світло, забарвлюючись чистим кольором фарби, повертає в наше око відчуття кольору у всій його чистоті і силі без замутнення. Різниця буде залежати лише від того, в більшому або меншому ступені виявиться насиченим кольором даний барвистий шар.

Ці технологічні властивості акварелі створюють їй одній властиву особливість і красу барвистих звучань. Починає працювати в акварелі повинен ураховувати ці особливості і прагнути, щоб барвистий шар був завжди прозорий.

Щільно встановлений шар фарби, будучи яскравим, сильним у вологому стані, при висиханні робиться матовим, тьмяним, втрачає свою колірну насиченість, сприймається глухим і брудним.

ТЕХНІКА ЛЕСУВАННЯ І «А-ЛЯ ПРІМА»

В акварелі користуються як методом «лесувань», так і методом, «а-ля пріма».

Метод лесувань як метод багатошарового живопису широко застосовувався» практиці акварелістів XIX і почала XX століття. Ними створені чудові твори, що впокорюють нас легкістю, легкістю, загальною тональною цілісністю і колірною гармонією. Цим методом з більшою або меншою послідовністю користуються і тепер. Все колишнє керівництво по акварелі, як правило, базується на цьому методі (В. Тернер в Англії, В. А. Лепікаш в Росії).

Метод лесувань заснований на використовуванні прозорості фарби, її властивості змінювати колір при нанесенні одного прозорого шара фарби на інший прозорий шар. Щоб нижній шар не розмивався, перед подальшим перекриттям йому дають добре просохнути. Помітимо, що зміни кольору можуть полягати в розвитку одного колірного тону — від слабо насиченого до більш насиченого, а також в утворенні складних складових тонів; наприклад, перекриваючи жовтий прозорим синім, отримаємо колір із зеленим відтінком, червоний жовтим — з оранжевим відтінком і т. д. (див. завдання по виконанню орнаментів).

На відміну від механічного змішення, зміна кольору шляхом накладення одного прозорого шара на інший заснована на законі оптичного складання кольорів.

Помітимо попутно, що отримання складних кольорів методом лесування має свої межі. Не можна, наприклад, отримати насиченим, яскравим по силі зелений, оранжевий або фіолетовий. Тому, працюючи методом лесування, немає потреби шукати обхідні шляхи для отримання кольорів, які є в палітрі або які можна отримати шляхом простого змішення фарб.

Отже, при методі лесувань глибина і насиченість колірного тону, його загальна сила досягаються шляхом послідовного перекриття прозорого шара, що просох, кожного разу прозорим же шаром фарби.

В початковій стадії наносяться світлі тони, по них, знов прозорим шаром фарби, наступні по силі і т. д. до завершення.

В другій частині статті ми зупинимося на техніці лесування стосовно роботи з натури. Тут же обмовимося, що, оскільки сам метод зобов'язує до поступового посилення кольору, причому кожного разу прозорою фарбою, звичайно немає необхідності використати силу фарби до межі, оскільки тоді вона стає матовою, як то кажуть, тьмяній.

Для вчитися, звичайно, дуже важливо отримати навики в техніці лесування, оскільки ця техніка виховує витримку, вивчає передбачення і розрахунку, тому що в цілях утворення