Відтворення народних звичаїв та

обрядів у писанкарстві

зміст

Вступ

Походження писанки і легенди Всесвіту.

Історичний розвиток писанкарства.

Особливості технології розписування писанки.

Схеми писанкових композицій.

Типологія писанок.

Символіка писанок.

Висновк

Список літератури

Вступ

Кожен народ прагне увійти до світової цивілізації зі своїм національним культурним набутком .Для нас, українців, було б очевидно достатньо, якби ми від репрезентувалися лише одним мистецьким витвором. Маю на увазі наше традиційне писанкарство. Високість його художнього вивершення

багатство сюжетних композицій, неповторність кольорових гам – усе це ввібрало в собі давнє й вічно молоде заняття, котре не поступається перед знаменитими китайськими та японськими живописними мініатюрами.

Українські писанки – це шедеври мініатюрного живопису, у яких народ виявив свій мистецький геній, свою здатність до творчого осмислення, художнього узагальнення навколишнього світу. Ще в дохристиянський період у багатьох народів світу, зокрема в українців, був звичай весною в квітні – на початку травня, обдаровувати одне одного „красними яєчками” – крашанками. Цей звичай був пов’язаний з народними уявленнями про яйце, яке уособлює вічне оновлення природи, було символом весни, перемоги життя над смертю. У народних легендах писанка наділялася величезною силою, здатною оберігати людей, стримувати злі сили природи .Їх дарували на знак перемир`я та дружби – зазначає Т. В. Кара-Васильєва у книзі „Творці дивосвіту” .І справді: писанка – символ краси, символ весни, символ Великодня ,символ України.

Писанка – це не предмет повсякденного побуту, а передусім, твір мистецтва. Процес її виготовлення не досить простий , і не кожен може розписувати яйце , бо для цього треба особливого терпіння і бажання. У наш час повернення й збереження національної скарбниці стає дуже актуальним. З`являються нові посібники , які сприяють вивченню народознавства у школі та в дошкільному закладі. У них писанкарству належить чільне місце.

Виховання творчої особистості – одне з найважливіших завдань, які покликані розв’язувати усі ланки народної освіти.

Поруч із вишивкою та ткацтвом, гончарством і різьбярством писанкарство є невичерпним джерелом все нових шедеврів декоративного розпису.

Походження писанки і легенди Всесвіту

Чисте, гладко фарбоване або оздоблене візерунками яйце набуло символічного та релігійно – обрядового значення ще задовго до християнства. У багатьох стародавніх народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла і тепла, навіть зародком усього Всесвіту.

У стародавньому Єгипті яйце було символом бога Кнефа. Його зображували у людській подобі з головою яструба. Він тримає у дзьобі яйце, з котрого виникає вогонь. Яйце було також атрибутом іншого бога єгиптян – Пта. Тут воно символізувало сонце, яке Пта котить небосхилом

У стародавній індійській легенді „золоте яйце” плавало у водах – ототожнювалося із сонцем у просторі.

В античній Греції і Римі вважали, що Всесвіт виник з яйця казкового птаха Фенікса. Він поклав його у святилище Геліоса (сонця). Мабуть, тому яйце для римлян мало магічну силу і тому вони використовували фарбовані яйця у різноманітних обрядах і забавах.

У фінській „Калевалі” йдеться про те, що Всесвіт виник із шести золотих і одного залізного яєць. Упавши в океан, вони розбилися – з нижніх частин утворилася земля, з верхніх – небесне склепіння, з жовтка – сонце, з білка – місяць і зорі.

У слов`янських народів також існують міфологічні твердження про виникнення світу, зокрема царства і палацу із яйця. В українській казці птахи за допомогу в боротьбі зі звірами дарують людині чарівне яйце, в якому ціле царство. У білоруських казках герой кидає по черзі об землю три яйця (мідне, срібне, золоте) і дістає такі ж три палаци. У російських казках смерть Кощея Безсмертного також не випадково прихована в яйці. Казки про походження світу з яйця записані у поляків, чехів і хорватів.

Таємниця яйця – зародка життя ,як і таємниця дерева, тисячоліттями викликала найрізноманітніші асоціації і була одним із найбільших див для стародавніх людей Згодом і дерево, і яйце у слов`ян ,а також у деяких інших народів стали символами весняного пробудження на Землі.

Існують численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок у часі великодніх свят, пов`язують виникнення традицій писанкарства з євангельськими подіями (страстями Христа). Наведемо деякі з них.

Легенди, записані на Поділлі, кажуть, що коли Ісус Христос воскрес , то він сказав воякам, які охороняли Його гріб: „Ідіть і скажіть усім людям, що Христос воскрес, а щоб вам повірили, то ось вам знак „. При цьому Спаситель узяв з свого гробу крашанку і дав воякам. Відтоді і пішов звичай робити крашанки на Великдень.

На Київщині оповідають, що коли Ісус Христос ходив зі Святим Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там жиди були; побачили вони Христа та й почали камінням та грудками кидати в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі, зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки та крашанки на Великдень.

На Уманщині кажуть, що жиди та всякі недовірки спокушали Христа, як Він ішов на страждання. Набрали в пелену камінців і спитали Спасителя: „Що в пелені ?” – Христос каже:” Крашане та писане!”. Вони відкрили пелену, щоб посміятися, а там справді – крашанки та писанки.

На Гуцульщині є легенда, що писанки писала Мати Божа і дарувала їх Пілатові ,