У 70-х роках писанки як твори народного мистецтва вже експонувалися на виставках. Їх дарували у вигляді сувенірів. Появилися приватні колекції писанок. У художній обробці дерева відновилося виготовлення писанок із дерева, відоме у XVIII – XIX століття.

На початку 80-х років до писанкарства звертаються професійні художники К. І. Кракадим (Коломия) , О. І. Никорак, О. О. Приведа (Львів) та інші. У своїх писанках вони розвивають і збагачують народні традиції писанкарства.

Особливості технології розписування писанки

Різні за технікою і сюжетами декоративні розписи писанок яскраво відбивають високий мистецький рівень народу, його здібність до узагальненого сприймання краси квітучої природи своєї Батьківщини, до вельми талановитих форм її стилізації, утворення чудових геометричних і рослинних орнаментів.

Для написання писанки необхідно приготувати чисте, свіже, без плям, тріщин та подряпин куряче яйце. Інколи писанки пишуть на гусячих, качиних яйцях або яйцях інших свійських чи диких птахів. За давньою традицією писанки мають бути написані на повному (цілому), свіжому яйці, яке не можна варити та розбивати. Для того, щоб виготовити таку писанку, необхідно взяти „домашнє”, запліднене яйце, бо воно може зберігатись тривалий час, поступово висихаючи. Якщо ж для писанки беремо яйце з птахофабрики, то після нанесення всього малюнка і перед зніманням воску необхідно зробити з двох протилежних кінцях яйця отвори за допомогою гостро заточеного надфіля або тонкого свердла та обережно „видути” вміст яйця. Якщо ж цього не зробити, то така писанка за кілька тижнів зіпсується і лопне. До речі, в деяких селах був звичай мати за оберіг саме порожні писанки, які вішали під образами у хаті у вигляді герданів (намиста).

Перед початком роботи яйце миють у чистій теплій воді. Після миття яйце витирають сухою чистою ганчіркою. Для поділу поверхні яйця і нанесення малюнків потрібен простий олівець, гостро заточений і бажано не дуже м`який, щоб лінія на шкаралупі була не дуже темною.

Свічка з воску або парафіну, кріпиться до підставки з металу, яка має бути стійкою і має мати гострий край, об який знімаються надлишки воску з писачка. Найпростіша і найзручніша підставка – звичайна бляшанка. Для фарбування писанок приготуємо набір розчинених анілінових барвників, що призначені для фарбування вовни. Фарбу (приблизно половину чайної ложки або половину вмісту пакету) висипаємо у банку яка містить 0,5л та заливаємо її 250-300г окропу. Воду бажано брати м`яку. Фарбувати писанки можна тоді, коли фарба охолоне до кімнатної температури. Основні кольори – жовтий, зелений, червоний та чорний. Рідше використовується синя, фіолетова, оранжева та коричнева фарби.

Для більш якісного фарбування підготуємо 9% розчин оцтової кислоти (харчовий оцет), який наливаємо у банку 0,5л у кількості приблизно 300г , а для написання писанок способом „відбілювання” – розчин будь-якого відбілювача для білизни, наприклад, 3-4 столових ложки „Білизни” на 300г води. Потрібні ще чисті ганчірки, що добре вбирають вологу, та ложки, бажано пластмасові або з нержавіючої сталі, якими опускатимемо яйце у фарбу. Ложки і ганчірки беруться до кожної фарби окремо.

Основним інструментом для написання

писанки є писачок. Раніше його виготовляли зі

шматочка тонкої фольги, бажано мідної, який

скручували на голці у вигляді трубочки або мал..1

конуса (мал..1). Цю трубочку вкладали у розколену частину палички і перев`язували ниткою навхрест. При цьому трубочка виходила або з одного боку, чи з обох боків, тобто писачок має один або два носики. Один із носиків був тонший, а другий – товстіший. Такий інструмент в різних місцевостях називався: „писак”, „кістка”, „дідик”, „мигулка” тощо. Потрібно зазначити, що такий писачок не можна гріти у відкритому полум’ї, бо згорить дерев`яна паличка, тож спочатку розігрівали віск у череп`яній посудині, куди потім і опускали писачок. Гарячий віск заходив у трубочку і деякий час залишався гарячим всередині писачка.

Такий інструмент подекуди готують і

зараз , але найзручнішим у роботі є писачок,

виточений із шматочка мідного або латунного мал..2

прута (мал..2). При роботі з таким інструментом будемо нагрівати його металеву частину у полум’ї свічки, набирати через широкий отвір віск. Час від часу необхідно підігрівати писачок у вогні для підтримування постійної температури та набирати віск, а також при потребі чистити писачок шматочком металевого дротика з боку вузького отвору.

Спробуємо спочатку написати писанку - крапанку з Київщини (мал..3). На поверхні готової вже крапанки

будуть крапки білого, жовтого та зеленого

кольору на червоному тлі. Беремо у ліву руку

яйце, а у праву писачок, так ,як тримаємо ручку.

Пальці повинні бути настільки близько до

металевої частини писачка ,щоб мізинцем та

безіменним пальцем спиратись на яйце під час мал..3

роботи. Запалюємо свічку і встановлюємо її на підставку. Далі потрібно нагріти писачок у полум’ї та набрати воску. Підносимо писачок до яйця і малюємо на шкаралупі крапки або кружечки, але тільки ті, що мають бути білого кольору. Віск при цьому витікатиме через тонкий отвір писачка. Не слід малювати крапки дуже густо, щоб залишити місце для крапок іншого кольору. Після закінчення цього етапу роботи яйце кладемо на ложку та обережно опускаємо у баночку з оцтом на 3-4 секунди. Ложкою виймаємо з оцту і обережно беремо пальцями яйце, намагаючись не подряпати підготовлену до фарбування поверхню, після чого відразу кладемо яйце до жовтої фарби. Фарбується писанка в середньому 5 хвилин, після чого виймаємо її ложкою, ганчіркою обережно витираємо, „промокаючи” поверхню. Після остаточного висихання знов