наносимо крапки воском вже по жовтій поверхні – ці крапки залишаються жовтими. Далі фарбуємо писанку у зеленій фарбі. В оцет опускати писанку вже не потрібно. По висушеній поверхні зеленого кольору знову малюємо воском крапки. І нарешті опускаємо до червоної фарби. Таким чином, під восковими крапками залишились кольори білої шкарлупи, жовтий, зелений, тобто віск щоразу захищав ділянки потрібного кольору, а не покриті воском ділянки перефарбовуються у інший колір. Зазначимо, що саме такою має бути послідовність нанесення кольорів, а чорна фарба, в яку дуже часто зафарбоване тло писанки, має бути завжди останньою.
Крапанка готова. Тепер знімемо віск із поверхні, поступово нагріваючи ділянки яйця у полум’ї свічки і витираючи розігрітий віск ганчіркою. Зазначимо, що підносити писанку до свічки слід збоку для того, щоб писанка не вкрилась кіптявою. Зручніше знімати віск за допомогою полум’я газової плити, але найкраще покласти її на кілька хвилин до нагрітої духовки або, як це робили раніше – до печі. Якщо необхідно видути писанку, то робимо це до знімання воску за допомогою надфіля, яким спочатку проколюємо писанку з одного торця і обертальними рухами робимо невеликий отвір у шкаралупі. Повторюємо це з іншого, протилежного кінця писанки. Потім тримаємо писанку двома руками над склянкою, дмухаємо в один із отворів, через інший витікатимуть білок і жовток.
Наступною може бути писанка з малюнком,
утвореним за допомогою тонких білих ліній на
будь-якому тлі. Прикладом таких традиційних писанок
може бути „Берегиня” зі східного Полісся – білі лінії на
червоному тлі (мал..4) або „Вітрячки” з Волині – білі
лінії на зеленому тлі(мал..5). мал..4
Для написання таких писанок скористаємось олівцем. Поверхню яйця необхідно поділити спочатку
на дві рівні частини вздовж, потім кожну з двох
частин також уздовж ділимо ще раз, у нас утворилось
чотири поля, потім наносимо лінію „поперек” яйця,
утворюючи на поверхні майбутньої писанки вісім
ділянок – трикутників. Зазначимо, що часто ці нанесені
лінії є і на готових писанках, для цього їх наводять мал.5
воском. Олівцем легко малюємо малюнок, що буде на писанці. Використовувати гумку для зняття неправильної лінії не слід, краще поруч провести потрібну лінію трохи сильніше. Коли основний малюнок нанесений, писачком наводимо по олівцю лінії, крапки, рисочки тощо, що мають бути на писанці білого кольору. Далі писанку опускаємо в оцет та в потрібну фарбу. Після висушування з пофарбованої писанки знімаємо віск. При цьому зникатимуть і лінії олівця.
Більш складними для виконання є писанки з
багатоколірним малюнком. Виконаємо писанку „Зірка”
з Полтавщини (мал..6). Промені зірки почергово є
червоними та зеленими, поверхня поза червоними
променями є жовтою, а поза зеленими – червоною.
Отже, спершу наносимо малюнок за допомогою олівця
і писачком наведемо воскові контури малюнку. Після мал..6
фарбування у жовтій фарбі писачком замальовуємо ті ділянки малюнку, що мають бути жовтого кольору, тобто тло поза червоними променями. Для покривання воском великих ділянок писачок слід нагрівати більше, бо від температури воску залежить товщина лінії. Віск має лягати широкими лініями, ніби „заливаючи” поверхню. Недостатньо нагріти, писачок може залишати „подряпану поверхню”, куди під час подальшого фарбування проникне фарба іншого кольору. Закривши таким чином потрібні ділянки, опускаємо яйце у зелену фарбу і покриваємо воском промінці зірки, що мають бути зеленими. Останньою фарбою є червона, нею зафарбуються всі інші ділянки, що досі були не захищені воском.
Дуже привабливими є писанки з білим тлом, що
виконуються методом „відбілювання”. Прикладом може бути
писанка „Квітка” з Полтавщини (мал..7). Малюнок
складається з червоних квіток із жовтими серединками,
зеленого листя. В пояску чергуються ці три кольори.
Тло писанки – біле. Спочатку олівцем, а потім мал..7
писачком малюємо контури квіток та пояска. Почергово фарбуємо у потрібні кольори всі елементи малюнку. Останнім кольором буде червоний, яким
зафарбовується і тло писанки. Для того, щоб тло знову стало білим, потрібно воском закрити потрібні червоні ділянки, а потім опустити писанку у розчин відбілювача. За кілька секунд тло писанки знову стане білим. Після відбілювання писанку необхідно промити у холодній воді і витерти ганчіркою
Також ваблять око писанки з блакитним,
синім або фіолетовим тлом. Наприклад, на писанці з
Курщини „Сосенка” (мал.8) намальовані білі та червоні
гілочки, що чергуються на блакитному тлі. Для
отримання такого яскравого кольору вже відбілену мал..8
писанку опускаємо у синю фарбу.
Схеми писанкових композицій
Приступаючи до розпису, кожна писанкарка має в своїй уяві певний план, так би мовити, схему розташування орнаментальних елементів на поверхні писанки. І вже в ході розпису вона розцвічує цю схему безліччю композиційних варіантів, що народжуються в процесі творчості. Цих типових схем писанкових композицій порівняно небагато. Причому їх комплекс не є властивістю якогось певного регіону, а простежується по всій Україні. Поверхню писанки уявно або системою ліній можна розбити на певну кількість ділянок регулярної форми. Розташовані в межах цих ділянок або на зіткненні їх, декоративні елементи утворюють орнаментальні мотиви, при певній симетрії їх – статичного, при асиметрії – динамічного характеру.
Відомо, що всі орнаменти можна поділити на „технічні” та „образні”, або „фігурні”, які створюють символи чи узагальнені ритмічні уявлення того, що майстер бачить у природі. Значення, зміст багатьох образних символів ми тепер уже не можемо розшифрувати і сприймаємо їх як суто декоративні елементи.
Основні схеми-сітки писанкових композицій зводяться до (мал..9):
а) поділу поверхні писанки вздовж навпіл. (Орнаментальні мотиви розташовано у центрі кожної з двох частин. Поділ може бути уявним, утворюватися меридіально - кільцевою лінією або орнаментованим паском);
б) поздовжнього поділу „меридіанами” на