в) поділу впоперек навпіл.(Орнаментальне оформлення звичайно розвивається від „бігунів” до „екватора”);

г) поділу на поперечно-„широтні” паси однакової чи різної ширини з самостійним оформленням „бігунів”;

д) одночасного поділу „меридіанами” та „широтами”. (Варіанти: чотири „меридіани” та „екватор”; один меридіальний пас-кільце та один екваторіальний пас);

е) поділу на чотири сферичні чотирикутника, центри яких розташовані за шаховим порядком;

є) діагонального поділу писанки з діагональним напрямком орнаментів. (При цьому писанка в меридіальному напрямку охоплюється одним кільцем, а друге кладеться не під простим кутом до першого, а скісно)

ж) поділу поверхні писанки на 24 та 48 „клинчиків” (що, до речі, є найскладнішим завданням в галузі рішень народної сферичної геометрії. Крім двох „бігунів” на протилежних кінцях писанки утворюються ще два „бігуни” на протилежних пунктах „екваторіальної” лінії. Між обома парами „бігунів” накреслюють по вісім „меридіанів”. У пунктах, де перетинаються обидва „екватори”, утворюються два нові „бігуни”, які з’єднуються додатково чотирма „меридіанами”, і таким чином поверхня писанки поділяється на 24 „клинчиків”. Якщо на „екваторіальній” лінії утворити вісім „бігунів” – маємо композицію, відому під назвою „48 клинчиків”).

У межах цих основних схем поділу композицій писанок на регулярні ділянки народні майстри створюють незліченну кількість композиційних шедеврів. Деяким, на перший погляд, відмінним побудовам при більш пильному аналізі неважко знайти місце у вищенаведених схемах.

Типологія писанок

Писанки можна класифікувати за техніками розпису: крашанки, дряпанки, шпильчасті та інші. Їх можна розрізняти за типами композиційного поділу сферичної форми яйця на відповідні „меридіани” і „паралелі”. Однак виділити писанки за функціональними відмінами немає змоги, бо функціональних різновидів просто не існує. Писанки – це магічний, символічний предмет – знак весни і пробудження життя з усіма його циклічними атрибутами: народження, зростання, цвітіння, плодоношення і відмирання.

У писанках водночас суміщуються і вид декоративного прикладного мистецтва, і рід, і типологічна група, котру можна скласти із трьох типів: писанки великі (на качачих, гусячих яйцях), середні (на курячих) і маленькі (на курячих, голуб`ячих, воронячих).

Відсутність типологічного розгалуження призводить до того, що писанкарство інколи розглядають не як окремий вид мистецтва, а в контексті з іншими розписами: на тканині, дереві, папері, склі тощо.

Символіка писанок

Мистецтво символіки досягає своїх вершин в українській писанці. Адже в будь-якому виробі можна знайти потрійну символіку: символіку яйця, символіку орнаментацій та символіку кольору.

Яйце – це символ народження, тобто джерело життя. Саме сила яйця творити нове життя спричинилася до того, що воно стало невід`ємним елементом багатьох давніх ритуалів. Жовток яйця схожий на сонце, а, як відомо, дайбожичі вважали сонце найбільшою силою природи. Згідно з однією легендою, птахи були улюбленими створіннями бога Сонця, бо вони єдині, які могли наблизитися до нього. Люди не завжди мали змогу ловити

птахів; проте вони могли дістати пташині яєчка, які вважали магічними символами бога-сонця. Крім того, з „мертвого” яйця начебто народився півень як обранець сонця, адже за віруванням предків саме когут щоранку викликає сонце – вічне джерело тепла, найбільша сила, що перемагає холод зими й повертає всьому живому весняне пробудження.

Символи надавали яйцеві добродійної сили, яка за первісними віруваннями забезпечувала щедрий врожай, добробут, щасливу долю. Ці вироби символізували відродження природи, і ними усвятковували великі свята.

Християни урочисто святкують воскресіння Ісуса Христа – символічне відображення всього людства. Як Великдень, так і весняні дайбозькі ритуали возвеличують радісне звільнення після крижаної зими. Самі елементи орнаменту писанок не змінилися, символам просто надано нову інтерпретацію.

Серед найважливіших і найстарших писанкових символів було сонце, а найприроднішим його зображенням є коло з променями, закрученими та простими, чи оздоблене крапками. На писанках з усіх регіонів України можна зустріти восьмираменну зірку, яка також колись символізувала сонце.

Повсякденним писанковим мотивом є свастика, яка в народі одержала різні назви: „ломані хрести”, „качині шийки” та „крутороги”. Вона, як різновид сонячного мотиву, символізує багатство, радість та добру долю. В давніші часи писанки, прикрашені символами сонця, мали особливо магічну силу. Вони охороняли власника від недуг, нещастя, злого ока, оберігали не лише поодиноких людей, а й весь рід від нещастя.

Писанкарки постійно черпали натхнення для своїх узорів зі світу природи, зображуючи квіти, дерева, овочі, листки й цілі рослини у вельми стилізований спосіб. Такі символи віддзеркалювали відновлення природи і життя. У писанках різних районів України широко розповсюджена тема „сосенки” – вічнозеленої травички, що плететься по вологій землі. Цей мотив ще в давнину використовували для символічних зображень міфічного „небесного змія”, що, згідно з тодішніми уявленнями про життя, запліднював яйце.

Найпопулярнішим рослинним орнаментом є квітуча рослина у вазоні або дерево, яке символізувало життя. Вишня, символ дівочої краси, мала причарувати любов. На гуцульських писанках часто можна побачити стилізовану галузку смереки – символ вічного життя та юності. Існує повір`я , що той, хто вмиє обличчя священною водою, в якій були писанки, завжди буде молодим, здоровим та вродливим. Виноградовий мотив символізував братерство, доброзичливість і довготривалу, вірну любов. Орнамент яблучок та слив мав силу принести мудрість та здоров`я. Серед квітів зображених на писанках були рожі, барвінок, конвалії, соняшник, тюльпани та гвоздики.

Хоч тваринні мотиви не такі популярні на писанках як рослинні, їх все ж таки зустрічаємо, особливо на гуцульських виробах. Ці символи мали подвійне значення: надати їхнім власникам найкращі прикмети звірят, наприклад, здоров`я та силу, а також запевнити довге й плідне життя для тварин. Такі тварини як олені, барани,