Серед ЖТР окремим блоком виділяються пам'ятки фольклору (ХШ). Саме слово "фольклор" перекладається з інших мов як народна мудрість, усна творчість.

Український фольклор складається з віршового і прозового підрозділів. Якщо віршування найкраще виражено у пісенності, то проза об'єднує такі жанри усної творчості як казки, легенди, перекази, усні оповідання, анекдоти.

Поширення окремих видів або жанрів фольклору створює привабливий фон для території. Так, календарні обрядові пісні дуже пов'язані з трудовою діяльністю людини і вони обов'язково виконуються, наприклад, під час свят першого вигону худоби на полонину в рекреаційному регіоні Карпат; не менш цікавими є календарні пісні новорічного циклу - колядки і щедрівки, які хоч і мають повсюдний характер, але найурочистішими вони виконуються в Карпатах під час Новорічно-Різдв'яних карнавалів, фольклорних фестивалів тощо.

Якщо поетичний фольклор найкраще виражається через пісенну творчість, то проза знаходить собі місце у розповідях екскурсоводів про гуманістичні принципи життя, людські чесноти населення туристичного краю. Так, перекази, як жанр прозового фольклору, часто використовується в екскурсійній інформації про Хмельницького, Мазепу, Залізняка, Довбуша, невідомого партизана і т.п.

У наш час не в однаковій мірі збереглися жанрові види фольклору. Так, у Карпатах найбільш поширені обрядові народні пісні, коломийки, казки легенди; на Наддніпрянщині - історична, особливо козацька пісня, а на Лівобережній Україні - дума. Врахування певних регіональних особливостей фольклорної традиції у туристичній діяльності ніскільки не вплине на якесь політичне розчленування народу, а, навпаки, посилить поетичну виразність, а разом із нею культурно-пізнавальну привабливість конкретної території.

В Карпатському туристичному регіоні зосереджена значна кількість історико-культурних пам'яток, рівень туристичного використання яких, як і всій Україні, поки-що невисокий. Тут зареєстровано понад 7000 пам'яток архітектури, що складають найбільшу атрактивність, як туристичні об'єкти [9, с.182-624].

Нами проведена спроба провести дослідження пізнавальної цінності ГКТР міст та інших поселень Карпатського регіону - Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської і Чернівецької областей. У результаті проведеної оцінки встановлено, що більшість міських поселень Карпатського регіону відносяться до високоатрактивних і середньоатрактивних. Варто відзначити, що в групу високоатрактивних потрапили не лише середні міста (за кількістю населення) - Дрогобич, Коломия, Мукачево, а й навіть малі (Самбір, Косів, Трускавець). Інакше кажучи, пізнавальна цінність ПСТР не визначається величиною міста, а залежить від наявності історико-культурних об'єктів, їх структури і пізнавальної цінності наявних ресурсів.

Українська історико-культурна спадщина величезна, і формувалася вона протягом багатьох століть завдяки різним народам. Крім, історико-культурних пам'яток ми маємо чудові природні ресурси. Я не ставлю за мету створити сайт-збірку всієї інформації за всіма пам'ятками, на це не вистачить і життя, але маю спробу зробити опис деяких міст та сіл України, відомих та не дуже пам'яток, показати дивовижну красу України, трохи заглянути в її історію, та можливо, змусити хоча б задуматися над збереженням пам'яток. Не має нічого вічного, але зберегти як найдовше пам'ятки - це задача кожного свідомого мешканця України.

Коріння української культури походить з давнього минулого. Про це свідчать численні пам'ятки, що збереглися від цивілізацій, які існували на території України. Це - Трипільска цивілізація (IV - III тис. до н.е.), що залишила вишукано оздоблені гончарні вироби; це культура Скіфів - відома своїми шедеврами з золота та срібла. Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. Ще з XI століття відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві.

Перші зразки драми виголошували прилюдно учні київських Братської (Києво-Могилянська Академія) та Лаврської шкіл. А перші театральні трупи народилися в Наддніпрянщині у XVIII столітті, але вистави відбувалися російською або польською мовами. Пізніше в Києві (1806), Одесі (1809), Полтаві (1810) з`являються перші театральні споруди. І все ж це не були великі професійні театри. У 1882 р. Марко Кропивницький створив перший професійний театр, відомий далеко за межами України. Карпенко-Карий, Саксаганський, Садовський і Марія Заньковецька продовжують справу Кропивницького. Поряд з драматургією розвивається українська опера. Основоположником її був Семен Гулак-Артемовський. У 20-х роках видатний театральний режисер Л.Курбас разом з групою талановитих акторів заснував в Харкові театр "Березіль". Більшість постанов театру "Березіль" стали театральною класикою. До творчих пошуків Л.Курбаса, якого було репресовано за часів сталінізму, дедалі частіше звертаються митці всього світу. Нині в Києві проходить щорічний театральний фестиваль "Мистецьке "Березілля". 1994 рік ознаменувався видатною подією в житті не тільки українського, а й світового балетного мистецтва. В червні пройшов Перший міжнародний конкурс артистів і хореографів імені Сержа Лифаря. Киянин Серж Лифарь - всесвітньо відомий балетмейстер та танцівник, понад 30 років очолював балет паризького театру "Гранд Опера" та Французьку академію танцю в Парижі. Конкурс його імені став традиційним. Українці - вельми музичний і співучий народ. Записані сотні тисяч народних українських пісень.

Давньоукраїнскі музики зображені на фресках Софії Київської, але на теренах України музика лунала набагато раніше - ще 20 тисяч років тому. Саме такий солідний вік мають музичні інструменти з бивнів мамонта, знайдені київськими археологами в околицях древнього міста України - Чернігова. В Україні були поширеними такі музичні інструменти, як кобза (бандура), торбан, цимбали, скрипка, басоля, цитра, тулумбас. Музика супроводжує передноворічні та різдвяні ігри ("Маланку", "Козу"), вечорниці, весілля та інші родинні свята. Особливу роль у збереженні історичної пам'яті в народі виконували кобзарі, які у самих людних місцях співали народні думи про народних героїв, борців за волю