рідної землі. Українські народні пісні надихали багатьох великих кoмпозиторів, зокрема Л.Бетховена, Ф.Ліста, які використовували їх мотиви у своїх творах, а духовна музика українських композиторів Д.Бортнянського, М.Березовського, А.Веделя і досі звучить в церквах усього світу. Опери С.Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм" , М.Лисенка "Тарас Бульба", "Наталка-Полтавка", "Утоплена" та "Різдвяна ніч" мовою музики малюють український характер - його тонку ліричну душу, палкий патріотизм та славнозвісний український гумор. Українські пісні в обробці М.Леонтовича, О.Кошиця, М.Лисенка, К.Стеценка звучать і сьогодні, викликаючи захоплення слухачів усього світу. Українське хорове мистецтво прославляють на увесь світ Державна академічна капела "Думка" та Державний академічний український народний хор ім. Г.Верьовки. Подібних колективів в Україні сотні. Знаний у світі і Державний заслужений академічний ансамбль народного танцю ім. П.Вірського. Далеко за межами України відомі також балетні вистави на музику українських композиторів: "Лісова пісня" М.Скорульського, "Тіні забутих предків" В.Кирейка.
Багато прекрасних українських співаків та музикантів виступають на кращих сценах світу. Українська література має тисячолітню історію. Визначною подією в XII ст. стала поява літопису "Повісті минулих літ", що фактично є історією Київської Русі. Справді поетичним шедевром давньої літератури є "Слово о полку Ігоревім". Цей твір увібрав в себе найкращі зразки народної творчості того часу і став надбанням та гордістю всього слов'янського світу. Середньовічна література відома творами Мелетія Смотрицького та Феофана Прокоповича.
Найбільш відомими письменниками XVIII ст. (часи українського бароко) були Григорій Сковорода та Іван Котляревський, який започаткував нову українську літературу своєю поемою "Енеїда". Цей твір ввібрав в себе перлини українського гумору, відобразив яскравий народний побут. XIX с. - це епоха становлення національної самосвідомості. Вихід у 1840 році в світ "Кобзаря" Тараса Шевченка - фундатора української літератури, став найвизначнішою подією культурного життя України. У творчості Шевченка знайшли відображення найкращі народні поетичні традиції та прагнення і надії поневоленого народу. В XIX ст. плідно працюють Леонід Глібов, Степан Руданський, Марко Вовчок, Іван Франко, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська. Реалістично-філософічні твори Івана Франко та поезія Лесі Українки стали значною віхою в українській літературі. Розвиток літератури у ХХ ст. був досить складним. Багато талантів загинуло в часи Громадянської війни, голодомору та більшовицьких репресій. Загинули М.Куліш, Є.Плужник, покінчив самогубством Микола Хвильовий. Загалом репресовано понад 500 українських письменників. Тому українську літературу 20-х років було названо "розстріляним Відродженням". Проте, незважаючи на масове винищення діячів культури, українська література збагатилася творами П.Тичини, М.Рильського, В.Сосюри, О. Гончара, М.Стельмаха та інших. Світових висот досягла творчість кінодраматурга та кінорежисера Олександра Довженко. Великий доробок покоління так званих "шестидесятників", до якого належать Л.Костенко, В.Симоненко, Г.Тютюнник, Д.Павличко, І.Драч, В.Стус, І.Світличний. Сьогодні йде становлення нової літератури в незалежній Україні. Ще за часів Київської Русі талант українського народу яскраво проявлявся в живописі. Першими живописними творами були ікони - релігійні картини. Але українські художники навіть в іконах розкривали складний духовний світ людини, її побут та розваги.
У фресках та мозаїках Софійського собору (XI ст.) в Києві поряд з релігійними сюжетами можна побачити побутові сцени: полювання, скоморохів, іподром, груповий портрет сім`ї Ярослава Мудрого. Аж до XVII століття головним художнім твором в Україні залишалися ікони. Характерна риса українського іконопису XVII століття - поряд із святими, Богоматір`ю можна побачити портретні зображення гетьмана Богдана Хмельницького, козацького старшини. Одяг святих декорований народним орнаментом, вони одягнені в костюми тодішньої козацької старшини. Основним елементом різьбленого обрамлення ікон теж є народний орнамент. З відкриттям друкарні Києво-Печерської лаври у середині XVII століття широко розвивається ілюстрування друкованої книги засобами гравюри ("Требник" Петра Могили). У XVII- XVIII ст. в Україні створюється багато народних картинок та парсунного живопису, характерною рисою яких є декоративність, барвистість, широке використання елементів українського народного орнаменту. Основна тема української народної картинки - зображення "Козака Мамая" або "Козака-бандуриста", борця за волю та незалежність України.
Україна є батьківщиною видатних художників-портретистів кінця XVIII початку XIX століть: Д.Левицького, В.Боровиковського. Розвиток українського образотворчого мистецтва першої половини XIX століття пов`язаний з іменами художників В.Тропініна, К.Павлова, Тараса Шевченка - основоположника нового реалістичного мистецтва. У другій половині XIX століття у мистецтві міцно завойовує позиції реалістична школа професійного живопису. В Україні працюють Рєпін, Суриков, Перов, Шишкін, Левітан. Тоді ж організовуються пересувні виставки. Національна самобутність стала неодмінною рисою творів українських художників-передвижників М.Пимоненка, П.Мартиновича, С.Свєтославського, П.Левченка.
Кращим українським портретистом кінця XIX - початку XX століть вважається О.Мурашко - учень Рєпіна. Яскравою сторінкою став український авангард початку століття, представлений іменами всесвітньо відомого скульптора О.Архипенка, художників В.Кричевського, А.Петрицького, А.Маневича та ін. На жаль, багато першорядних художників (М.Бойчук, В.Седляр, І.Падалка та ін.) загинули в часи репресій. Сьогодні твори Т.Яблонської, І.Марчука, Ф.Гуменюка, А.Чебикіна, О.Бородай та інших відомі далеко за межами України.
Численні музеї українського образотворчого мистецтва дають повну багатогранну характеристику самобутньої творчості українського народу від найдавніших часів і до сьогодні. Зодчество - яскравий показник художньої сили народу. Як кажуть, країна - дім народу, а архітектура - деталь дому. В архітектурі українського народу знайшли своє відображення неповторні, специфічні народні, національні риси та особливості. З давніх часів сучасну територію України населяли різні племена і народи. Відтоді до наших днів дійшли архітектурні пам`ятки, як свідки далекого минулого. На узбережжі Чорного моря древні греки заснували протягом VIII-V століть до нашої ери Тіру, Ольвію, Херсонес, Пантікапей та інші міста. У Херсоні та Керчі є залишки візантійської та