Мізерний був розумовий багаж людини, яка закінчила таку школу. Але й така освіта була недоступна для широких мас, і школи раннього середньовіччя не могли стати розсадниками культури. Піднесення культури починається лише через кілька століть, у ХІІІ-ХV ст., у зв’язку із зростанням міст і торгівлі, появою городян, а потім і нової верстви – буржуазії.

3. Першодрукар Іван Федоров

В ХVІ ст. в Росії, коли царював Іван Грозний, чимало людей тягнулися до освіти. Недарма ж староруські книжники вважали читання книг однією з людських чеснот. “Книги – це ріки, які напоюють Всесвіт, адже в них незліченна глибина”, - говорили вони.

Але задовольнити потяг до книжної освіти у ті часи було не так легко. В Росії ще не вміли друкувати книг. Їх переписували від руки особливі переписувачі. Часом такий переписувач працював багато місяців і, закінчивши свою працю, з полегшенням писав у кінці: “Як радіє заєць, що втік з пастки, так радіє і переписувач, що закінчив цю книгу”. Звичайно, рукописних книг було мало, і коштували вони дорого.

Після здобуття російськими військами Казані в 1552 р. правлячі кола тодішньої Росії намагалися поширити християнство серед мусульманського населення. Потрібно було багато друкованих книг для церковного богослужіння, до того ж таких, в яких не було б помилок. Ось тоді, на бажання царя Івана Грозного, вирішено було вдатися до книгодрукування.

В 1553 р. в Москві побудували друкарню. Вона стояла на Нікольській вулиці (тепер вулиця 25 Жовтня). Там і досі залишилися будівлі друкарні пізнішого часу.

Першою книгою, яка вийшла в Москві з позначенням місця і року друкування, був “Апостол” 1564 р. Це досить товста книга церковного змісту. Друкарі намагалися зберегти в ній всі особливості рукопису. Шрифт відтворював рукописне письмо, перша літера кожного розділу виділялася червоною фарбою. Початок розділу прикрашали заставки – орнаменти, на яких перепліталися виноградні лози з кедровими шишками. У кінці книги розповідається, чому запроваджено було книгодрукування в Росії, і названі друкарі: диякон Іван Федоров і Петро Мстиславець.

Звідси ми вперше дізнаємося про Івана Федорова. У той час йому було років 30-40. Сан диякона (молодший церковний чин) дали першодрукареві, щоб поставити його у більш привілейований стан порівняно з простими людьми. Немає ніякого сумніву, що Федоров був росіянин, і до того ж москвич; він сам писав про себе: “Іван Федоров, друкар з Москви”. Він був не тільки друкарем, а й знав різні ремесла і був одним з освічених і заповзятих людей свого часу.

Його товариш – Петро Мстиславець, судячи з прізвиська, походив з міста Мстиславця, на Смоленщині. Отже і другий першодрукар був росіянин або білорус.

Звичайно, першодрукарі не самі вигадали способи книгодрукування, вже відомі в інших країнах. Навички друкарської справи прийшли, очевидно, з Італії, де у той час книгодрукування досягло особливого розквіту. Але друкувалися книги за зразком російських рукописів.

Друкарня працювала недовго. У жовтні 1565 р. вона випустила книгу - “Часовник”, що містила різні молитви. У Росії того часу “Часовник” був першою книгою для навчання читання. “Апостол” друкувався рік і коштував дуже дорого. “Часовник” друкувався всього два місяці.

Що сталося далі. не цілком зрозуміло. В Росії настав тривожний час опричнини. Пізніші розповіді говорять про загибель друкарні від пожежі, але підтвердження цього ми не маємо. Розповідають про втечу першодрукарів з Москви в Литовське велике князівство, але й це тільки припущення. Можливо, першодрукарі залишили Москву за згодою самого царя.

В усякому разі, через кілька років після виходу “Часовника” друкарі опинилися в Литовському князівстві. Тут вони працювали в Заблудові, білоруському містечку, що належало найбільшому землевласникові і гетьманові Ходкевичу. 8 липня 1568 р. друкарі почали складати першу свою книгу в Литві. Через 9 місяців вона вийшла з друку.

Згодом союз першодрукарів розпався і Федоров опинився у Львові, де сподівався знайти допомогу. У 1573 р. Іван Федоров почав створювати першу друковану українську книгу. Це був також “Апостол”, подібний до московського примірника, тільки, мабуть, ще красивіший. Його було надруковано в 1574 р., але І.Федоров через видавничу справу залазить в борги.

Пізніше Федоров переїхав працювати до багатого князя Острозького в м.Остріг. Проживши кілька років в Острозі, першодрукар повернувся до Львова. Багатий князь Острозький взявся переслідувати книгодрукаря за борги, і суд ухвалив накласти арешт на речі Івана Федорова. Так у друкаря відібрали його останнє майно.

... Непомітно підійшла старість і хвороба. Одного разу до ліжка тяжко хворого друкаря прийшов один з лихварів і зажадав грошей. Це було останнім ударом. 6 грудня 1583 р. Іван Федоров помер.

Незвичний був напис, який друзі вирізьбили на могильному пам’ятнику: “Іоанн Федорович, друкар москвитин, который своим старанием печатание небывало обновил. Умер во Львове года 1583, декабря 6». А під гербом Івана Федорова було вирізьблено і другий напис: “Друкар книг, перед тем невиданных”.

Так, це справді був першодрукар, друкар книг, не бачених до нього в Росії і на Україні.

Використана література

Українська Радянська Енциклопедія. – Том 10.

Дитяча Енциклопедія. – Том 7.