Культура Київської Русі.

План.

1. На Русі давно назрівала потреба в заміні язичництва, що виникло в первіснообщинному суспільстві, новою релігією – християнством, яке відповідало б новим формам життя. Княжна Ольга, яку з великими почестями в Константинополі приймав імператор Візантії (957 рік) стала християнкою і поширювала християнство в Києві.

Влітку, 988 року Володимир проголошує християнство державною релігією Київської Русі. Він образ Візантійське православ’я. Столиця Русі – Київ – стала духовним центром поширення християнства та діяльності духовної церкви. Там знаходилась резиденція глави руських православної церкви –митрополита. Почали вникати численні монастирі. Запровадження християнства та його взаємодія з язичеством, яке тривалий час зберігало свої релігійні позиції в Київській Русі, сприяло зміцненню князівської влади і формуванню східнослов’янських народностей.

На Русі поширювалась передова Візантійська культура, зокрема писемність, архітектура, мистецтво. Завдяки досить високому рівню свого розвитку Київська Русь могла творчо засвоювати зразки світової культури. Київська Русь в період князювання Володимира Великого стала однією з найбільших політично, економічно і культурно розвинутих держав Середньовіччя.

2. Писемність у Київській Русі з'явилася задовго до запровадження християнства. Про це свідчили документи – договори київських князів з імператорами Візантії, а також берестяні грамоти. Потім з’явилося більш досконале письмо – кирилиця. Збереглися написи на ливарних формах, господарських речах, зброї тощо. За часів Ярослава Мудрого в Києві при Софійському соборі існувала майстерня для перекладу і переписування книг. Писали на спеціальній обробленій телячій шкірі, пергаменті, бересті, дошках. Руські учені створювали перші історичні праці – літописи – куди заносилися події того часу по роках. Визначним твором являється літопис “Повість временних літ”, автор – ченець Печерського монастиря Никон. З'явилась також й художня література переважно церковного змісту. Найбільш визначні твори – “Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона, “Повчання дітям” Володимира Мономаха, “Ізборники” Святослава Ярославовича.

3. При монастирях і церкви відкривалися школи, бібліотеки і навіть архіви для документів. Ярослав Мудрий заснував бібліотеку і архів при Софійському соборі в Києві. Там же створено і школу для “книжного навчання”. При Андріївському монастирі в Києві була школа для дівчат. У Київській Русі поширювались твори античних авторів Сократ, Платона, Аристотеля, Геродота, Софокла та інших учених та письменників. Накопичені знання з різних галузей наук, використовувались на практиці в ремеслі, будівництві, торгівлі, лікуванні людей і тварин. Відомим лікарем у Києві став Агапіт, який умів робити хірургічні операції. А онука Володимира Мономаха Євпрасія Мстиславівна склала медичний трактат “Мазі”. У творах давньоруських вчених розвивалась суспільна думка, у них звучали мотиви патріотизму, єдності Руської землі, захисту від ворогів.

Східнослов’янська культура збагатила скарбницю світової культури.

4. Після смерті Володимира Великого князем став Ярослав Мудрий. Він був людиною освіченою і дбав про єдність Київської Русі і її міжнародний авторитет. Для регулювання взаємовідносин землевласників і підданого населення та інших сторін суспільного життя вводилися нові закони. Вони забезпечували недостатність особи і властивості бояр та їхнє панівне становище в суспільстві. Перший збірник законів складений за часів Ярослава Мудрого, дістав назву “Руська правда”. Ось кілька витягів з її статті з кримінального права.

“Якщо уб’ють огнищанина (управителя) навмисне, то вбивця платить за нього 60 гривень, а за князівського під’їзного - 80 гривень . За князівського ??? (виконавця князівських завдань - 80 гривень. За вбитого смерда або холопа – 5 гривень, якщо хто спалив стодолу, то видається з головою князеві з усім майном, з якого передусім відшкодовується збиток господареві, а рештою розпоряджається князь, які він захоче. Так само вчинити з тим, хто спалить двір.”

“Руська Правда” юридично закріпила розшарування суспільства та панування князів і бояр над народними класами. “Руська правда” має значення як пам’ятка законодавства Київської Русі і джерело пізнання її державності, а також господарського і культурного розвитку країни.

5. Талановиті зодчі споруджували величні дерев'яні і кам’яні будівлі, архітектура яких славилась у всьому світі. Вони використовували досвід і традиції античної архітектури та будівельної техніки. Будівельними матеріалами були в них цегла-плінфа, цементівка, кахіль.

Окрасою Києва стали такі споруди, як Десятинна церква, Софійський собор, Золоті ворота, Успенський собор, ряд кам'яних князівських теремів. Чимало споруд збереглося до наших днів. Вони засвідчують високий розвиток архітектури наших предків. Архітектура дала поштовх поширенню живопису. Князівські палати й культові храми прикрашалися різьбою по дереву і кості, настінними мозаїками, фресками, різбленими кам’яними деталями, іконами. Таке оздоблення можна побачити сьогодні в Софійському соборі в Києві. Давньоруські художники майстерно оздоблювали шкіряні оправи рукописних книжок. За часів Київської Русі у Печерському монастирі діяла навіть майстерня живопису, де працював відомий художник Аліпій.