застосування типової колористичної гами, яку формують витвори декоративно-прикладного мистецтва;–

створення частково українізованого іміджу героїв реклами шляхом використання елементів традиційного одягу;–

демонстрація фрагментів звичаєвих традицій та обрядової ритуалістики;–

введення в предметне середовище рекламного продукту національне забарвлених об’єктів.

Крім цього, традиційний устрій побуту населення України розкриває типові риси українського характеру, які також необхідно демонструвати в рекламі:–

працьовитість, яка завжди вважалась джерелом багатства;–

колективність, яка витікає з основної форми устрою повсякденного життя україн-ців-аграріїв – громади. Пройшовши багатовіковий шлях розвитку й зберігаючи певну спадкоємність із давньоруською общиною, пізня сільська громада являла собою територіальне об’єднання, що трималось на основі сусідніх зв’язків. Вона відігравала роль станової організації селянства та регулювала всі аспекти його життєдіяльності.–

гостинність, культ якої формувався століттями;–

прагнення добробуту, надійного та естетичного помешкання.

Емоційність, яка є визначальною рисою українського менталітету, та любов до природи, що йде з часів язичницьких вірувань [7], переконливо вимагає, щоб вітчиз-ня-на реклама була сповнена зображеннями мальовничих краєвидів України. Нажаль, цей ефектний засіб практично не застосовується вітчизняними рекламістами.

Ще одним важливим засобом створення національного колориту є введення в статичну та динамічну рекламу продукції вітчизняного виробництва, яка буде створювати характерне тло для різних об’єктів рекламування. Це може стосуватись продукції закордонного виробництва, проте їх експонування має відбуватись в середовищі, що зображує побут українського регіону.

Отже, аналіз побутової культури розкриває характерні особливості традиційного повсякдення українського етносу та відкриває шляхи для вирішення суспільного завдання, що стоїть перед сучасною українською культурою. Звісно, XX століття з його небувалим прискоренням життя, технологізацією та інформатизацією внесло великі зміни в структуру всіх національних культур, і української в тому числі. Неможна намагатися відродити в серці сучасного українця прадавні форми побутування, оскільки людина, яка після тривалого періоду “залізної завіси” та моностилістичного характеру культури намагається вийти на рівень світових зраз-ків повсякдення, одразу сприймає їх як архаїку та ставиться негативно. Тому потрібно використовувати етнічні мотиви, що максимально стилізовані згідно сучасних світових мистецьких та рекламних тенденцій, а точніше – в ті сюжетні та образотворчі ідеї, на яких будується вітчизняна рекламна продукція, треба вводити елементи та атрибути національного характеру.

Такі міркування підтверджують результати емпіричного дослідження ставлення населення Дніпропетровській області до статичної реклами. Так, 35% респондентів відповіли, що, на їх погляд, українські мотиви використовуються не в повній мірі, тобто сучасна статична реклама в Україні не презентує національну культуру. Більше половини населення Дніпропетровської області – 55,4% схвалюють використання національних елементів української культури в виробах статичної реклами при умові відповідності цих елементів об’єкту, що рекламується. Однак поняття відповідності в цьому випадку має дуже умовний характер, Рекламіст сам може створити ситуацію та з такого боку подати об’єкт, що споживачеві буде здаватися, що інших варіантів реклами бути не може.

21,4% респондентів схвалили використання окремих елементів та атрибутів нашої культури в атмосфері “сучасній, космополітичній”. Це свідчить, що українці прагнуть бачити візуальне втілення своїх національних коренів, але не відчувати при цьому себе архаїчними, зануреними у “несучасний” народний побут. В цілому, 76,8% мешканців Дніпропетровської області, хоча й з певними умовами, але позитивно оцінили використання в статичній рекламі мотивів української культури. 14,2% опитуваних відзначили, що їм дуже подобається зображення української природи, елементів народного одягу та предметів побуту. І лише 6,2% висловились негативно.

При аналізі сучасної ситуації в рекламній справі можна зробити висновок, що використовуються мотиви української культури максимум у 20% виробів статичної реклами, а то й ще менше. До того ж, в більшості випадків надаються прямі запозичення народних канонів, не адаптованих до сучасного життя, і з не завжди естетичною інтерпретацією.

Згідно гіпотетичному припущенню, вплив українізованої реклами на побутову культуру середньостатистичного українця може відбуватись як в матеріальному, так і в духовному контекстах, які, безумовно, між собою пов’язані. В першому випадку національне забарвлення реклами приведе до таких наслідків:–

активізація споживання товарів українського виробництва;–

поява тенденції до оформлення інтер’єрів домівок та офісів елементами української предметної культури;–

введення українцями в свій імідж, зовнішній вигляд адаптованих елементів українського костюму (до речі, подібні розробки ведуться вітчизняними модельєрами та стилістами);

В духовному аспекті етнічно забарвлена реклама може сприяти:–

активізації зацікавленості населення українською пісенною, образотворчою, літературною сферою культури;–

підвищенню обізнаності в українських традиціях, звичаях та обрядах та бажання дотримуватись їх окремих атрибутів у відзначанні релігійних та державних свят;–

залученню до знаково-символічної системи України та розумінню семантики невербальних засобів спілкування;–

зростанню національної самосвідомості, гордості та патріотизму.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Лисица Н. Реклама в современном обществе.– Х.: Основа., 1999. 2. Оленина Е. Реклама как художественно-эстетическая ценность / Харьковская государственная академия культуры. –Х., 1999. 3. Ужанская Т.И. Влияние рекламы на молодежь – формирование ментальности и мировоззрения / Збірник науково-практичної конференції “Проблеми комплексного розвитку реклами в Україні в контексті міжнародного досвіду”. –К.,2000. – С.121-124. 4. Москалець В. Психологічне обгрунтування національної школи // Педагогіка і психологія.– 1994.–№11.- С.ЗО-32. 5. Тоффлер А. Футурошок. – СПб.: Лань, 1997. 6. Федотова Л. Реклама в социальном пространстве: социологические эссе.– М.: NCW Publisher, 1996.

7. Маланюк М. Ще раз про самосвідомість українців // Рідна школа.– 1995.–№7-8.– С.7-11.