орлів, соколів.
Склороби, крім смальт, виготовляли різноколірні браслети, намиста, персні, кубки, чари, інші предмети побутового призначення Головним центром їх виробництва був Київ. Як вважають дослідники, давньоруські майстри знали секрет виготовлення кришталю.
Поширеним видом ремесла на території Русі були також різьба по дереву і кості. Різьбярі по дереву прикрашали фасади зрубних будівель, речі домашнього вжитку, човни, сани тощо. Різьба по кості, особливо північних регіонів Київської держави, здобула визнання не тільки у себе в країні, але й міжнародне.
Таким чином, культурний розвиток Русі ІХ-ХПІ ст. перебував на високому європейському рівні. Про це свідчить розвиток оригінальної місцевої літератури, певний рівень освіти та наукових знань. Вироби декоративно-прикладного мистецтва, що вийшли з руських майсте-рень, дивували технікою виконання та художньою досконалістю. На жаль, несприятливі зовнішньополітичні чинники наступних століть перервали яскравий і неповторний культурний процес Київської держави.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. - К., 2001.
Історія світової культури. – К., 1993,
Історія світової та української культури. – К., 2000.
Історія української та зарубіжної культури. – К., 1999.
Культура українського народу. – К., 1994.
Крип’якевич І. Історія української культури. – К., 1999.
Лосєв І.В. Історія і теорія світової культури: Європейський контекст. – К., 1995.
Маланюк С. Нариси з історії нашої культури. – К., 1992.
Нарис української культури. – Хмельницький, 1992.
Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – К., 1992.
Основи художньої культури. Ч.1.: Теорія і історія світової художньої культури. – Х., 1997.
Семчишин М. Тисяча років української культури. - К., 1992.
Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. – К., 1993.
Українська культура: історія і сучасність. – Л., 1994.