РЕФЕРАТ

на тему:

„Особливості сучасних між цивілізаційних відносин Сходу і Заходу”

Характер сучасної культури. Маскульт і висока культура Заходу. Масова культура як засіб культурної війни. Культурна самобутність народів світу. Різноманітність культур і засоби масової інформації. Космізація і екологізація культури. Діалог культур Заходу і Сходу

Панорама культури XX ст. досить барвиста. Зовсім незначна частина населення світу — мисливці та збирачі — є носієм архаїчної культури; більша частина людства перебуває на рівні традиційної, аграрної культури; і лише одна третина з 5 млрд людей досягла стадії науково-технічної, сучасної культури. Цілком зрозуміло, що внаслідок потужного розвитку засобів масової комунікації та інформації сучасна культура впливає на архаїчну і традиційну культури багатьох народів світу. У зв'язку з цим необхідно розглянути характер сучасної культури, окреслити її контури і виділити основні риси. Для сучасної культури характерні насамперед такі процеси, як індустріалізація та інституціоналізація.

Витоки процесу індустріалізації походять з далекого минулого, однак сьогодні цей процес різко прискорився. Зруйнувавши звичаї, пов'язані зі старими формами виробництва, змінивши звички вжитку, відірвавши трудівників від їх грунту, індустріалізація релятивізувала культуру як середовище. Нині інформація і різноманітність техніки інформації сприяють посиленню абстрактної раціоналізації колективного життя в цілому. Сюди можна приєднати й такі явища, як прискорене навчання, розповсюдження великих тиражів преси, супутникове телебачення, нові системи аудіовізуальної техніки, зіткнення партій. Все це призвело до створення досить ефективного світу думок — нової фігури культури як горизонту.

Будь-яке суспільство являє собою спадковість інститутів, тобто організованих форм колективного життя, спадкоємність яких утворює сферу. Ці інститути — щось подібне тканині, яка зіткана із звичаїв, звичок, із переплутаних ниток колективної пам'яті. В усіх суспільствах, навіть архаїчних, ця тканина замінюється від різкого чи плавного ходу історії. Процес програмування інсти-туціоналізації культурних змін, котрий почався ще в минулі сторіччя, нині швидко поширюється. Наука і мистецтво стають індустрією, механізм розвитку якої ховається від його творців. Навчання стає все більше формалізованим: школа розповсюджує свій вплив, і навчання віднині — турбота держави; людська поведінка на всіх своїх стадіях дає привід для уроків, лекцій, програм і екзаменів. Для всіх цих різноманітних починань необхідні базис, організація, бюрократія, чітко визначені норми. На зміну повільним процесам інсти-туціоналізації минулого, коли в людей було відчуття певної стабільності культурного середовища, прийшло її виробництво. У певному смислі нині відбувається незвичайне зміщення культури як середовища в бік культури як горизонту.

Сучасній сфері культури, що втягнута у виробництво завдяки розширеному колу інституціоналізації та програмування, може відповідати горизонт видовища з притаманними йому рисами. Насамперед горизонт видовища рухливий, бо ж події, моделі, проекти виникають і одразу вислизають. Щоб подія, модель чи то проект мали певну сталість, щоб можна було спробувати висловитися про них, виходячи з власних намірів і всього свого життя, їм потрібна точка опору в середовищі. Коли в середовищі людини, в її повсякденному житті все стає відносним, їй нічого не залишається, окрім споглядання тієї мінливої відносності, і споглядання її в спектаклі. Як включатися до подій, що множаться й стикаються? Залишається лише сісти край дороги істо-* рії й дивитися, як минає повз тебе череда акторів, політиків, артистів, вчених, іноді — філософів.

З цим пов'язана і інша риса горизонту видовища: видовище примушує людей споглядати його не думаючи. Ще Арістотель помітив з приводу театру, що він дає людині можливість випробувати страсті, які не погрожують її власному життю. Чому б не поширити це проникливе зауваження на культуру, котра цілком перетворилася на видовище? Протягом тисячоліть горизонти культури зміцнювалися неодноразово у нерозривному зв'язку з перетворенням середовища і змінами вірувань. Але ніколи не було такої культури, яка б являла собою лише крихку модель поведінок; ніколи не було культури, що зводилася б лише до техніки дії, знання, тлумачення. Якщо нрави та ідеали виробляють так, як виробляють льон чи полотно, ііавіщо думати про них? Ча не залишається тільки споглядати за цим виробництвом?

І, нарешті (це третя риса горизонту видовища), у подібній ситуації істотну роль відіграє посередництво й посередники. Між культурою як середовищем і культурою як горизонтом продовжують існувати посередництво й посередники, вплив яких значно зріс: священник, мудрець, проповідник, філософ, вчений, критик у галузі мистецтва, літератури, наші церкви й наші партії, наші академії й наші парламенти засновані на цьому посту латі. Проміжок між культурою як середовищем і культурою як горизонтом займає педагогіка у найширшому її розумінні.

Слід звернути увагу на той момент, що XX ст. народило феномен «конгломератної культури». Це означає, що відкриття в галузі живопису, музики, літератури, психології, етики не «стикуються» з теоремою Геделя про неповноту арифметики, з концепціями «чорних» і «білих» дір, «багатоповерхового» вакууму, або з концепцією Метавсесвіту як унікального екземпляру, який в структурному плані є невичерпною множиною найрізноманітніших цілісних світів (Всесвітів). Іншими словами,1 сучасна науково-технічна культура є своєрідним набором різних культурних мікрокосмів, котрі необхідно синтезувати в єдине ціле.

Необхідно також враховувати ряд факторів сучасного світу: прискорення розвитку техніки, транспорту і зв'язку, загроза руйнування навколишнього середовища і ви? черпання природних ресурсів, зростаючі взаємозалежність та взаємозв'язок усіх країн тощо. Всі ці фактори призводять до того, що власне культурне співробітництво перетворюється на фундаментальну необхідність виживання людства. На думку генерального директора ЮНЕСКО Ф. Сарагоси, «встановлення справжнього культурного плюралізму — єдиний шлях, що дозволяє протистояти зростаючій одноманітності, котра несе в