з тією лише різницею, що відтворювати її буде японська електроніка. Інші вказують на те, що у технічних вдосконалень є одна особливість, котра може розширити культурні зв'язки. Мова йде про так звану теорію наслідків розвитку засобів комунікації. В основі цієї теорії полягає проста думка, що в міру розвитку нової (і, по-первах, досить коштовної) техніки типу відеокасет, телетексту, прямих передач через супутники та кабельне телебачення, насамперед у промислових країнах запит на диверсифіковані культурні та спеціальні програми буде випереджати пропозиції. Це відкриє для найбільш заповзятливих країн, що знаходяться на нижчих ступенях розвитку, можливість зосередити зусилля на підготовці й продажу спеціалізованих матеріалів. Все це може призвести до зміни традиційної тенденції, за якої з появою телебачення та інших засобів масової інформації в країнах, що розвиваються, збільшився попит на американські та європейські програми.
Загалом можна стверджувати, що в XX ст. мобільність людей, які перерізають культурні та національні кордони, настільки велика, що буде виправдане якісне зрушення у передачах спеціалізованих матеріалів для людей, котрі недавно освоїлися в чужій країні. В міру того як культурна інформація, «переливаючись» за межі цих окремих груп, стане надбанням їх нових і допитливих сусідів, можна очікувати зменшення культурних відмінностей і взаємного непорозуміння.
На діалектичний характер взаємозв'язку єдності та різноманітності культур кладуть свій відбиток процеси космізації та екологізації, що охопили пізнання й практику другої половини XX ст. Космізація та екологізація стимулюють бурхливий розвиток фундаментальних і появу нових наукових дисциплін (космічна біологія та медицина, космічна хімія, космічна психологія, астрогеологія, хімічна екологія, космічна антропоекологія та ін.), сприяють розвиткові інших сфер культури (мистецтва, права, філософії тощо). Космічне сьогодення, а космічне майбутнє ще в більшому ступені, ставлять перед людиною якісно нові вимоги, а це означає підвищення рівня культури. Глибоке художнє дослідження, філософська розробка питань, що пов'язані з космосом і космічною діяльністю людини,— актуальна проблема світогдяд-ницького, педагогічного і психологічного характеру.
У розвиткові світового соціокультурного процесу істотну роль відіграє діалог культур Сходу й Заходу. Дійсно, Схід подарував людству багато прекрасних творів літератури, мистецтва, філософії, науки, що впливали й продовжують впливати на художній та інтелектуальний розвиток людства.
В усі історичні епохи, і особливо в новий час, видатні діячі культури і науки Заходу відкривали для себе вічну ідейно-естетичну цінність культурної спадщини народів Сходу і поєднували її з досягненнями культур народів Заходу. У той же час багато мислителів і художників Сходу, коли вносили новий струмінь до громадського і культурного життя, збагачували свої національні культури. Нерідко піддають сумніву правомірність опозиції Схід — Захід, як традиційного протиставлення двох типів світової культури. Ці сумніви виникають насамперед у тих дослідників, які намагаються знайти у світовій практиці в основному загальні закономірності, «наскрізні процеси», що ніби-то легко долають кордони понять «Схід — Захід». Тут, підкреслюючи загальне, недооцінюють особливе у світовому історико-культурному процесі.
Сьогодні діалог культур Сходу і Заходу набув воістину загально-людської значущості. У ньому — не лише зацікавленість індустріального Заходу, що намагається знизити конфронтацію з «третім світом», підключити його до світової економіки і політики (правда, далеко не завжди на рівних умовах), не лише актуальний для Сходу пошук шляхів і засобів модернізації. У ньому — єдиний спосіб знайти вихід з ситуації кризи, яка погрожує життю планети. Діалог культур Сходу і Заходу необхідно розглядати як природний, постійний процес, не зводити його до синтезу будь-якої єдиної ідеології
У кожній культурі, за всієї її унікальності, є все ж дещо схоже з культурами інших народів: «Хоча греки відрізняються від протестантів, китайці — від тих та інших, тим паче за певної відкритості вони можуть побачити і дещо спільне між собою, характерне для людського життя» (X. Патнем). Іншими словами, своєрідність кожної культури є відносною, її специфічність, унікальність виступає як прояв загального у розвиткові людського суспільства. Принадність неждано розширеної панорами культур народів світу посилюється завдяки громадському числу публікацій, що присвячені мистецтву Сходу, секретам золота інків, розшифруванню символів негритянських масок, тлумаченню таємничої посмішки Будди. В цьому великому діалозі культур європейці почилають краще розуміти духовний світ і систему цінностей східних народів. Збагачені читанням багатьох книг, золотої «керамівської» серії, здружені з описанням мандрів Дж. Фрезера і К. Леві-Строса, ми не можемо не погодитися з думкою видатного англійського дослідника XIX ст. Дж. Рескіна: «Темні камені, які протягом багатьох віків були гробницями думок різних народів, та забуті руїни, в яких похоронено їх віру, зненацька оживають; в глибинах мовчазних давньоєгипетських пірамід, серед молоку золотавих вогнів візантійських храмів, в затінку холодних та переплетених склепів північних монастирів пересуваються шеренги душ, що томляться від скуки і вдивляються в нас привітними очима, повними розуміння, симпатії, виставляючи в нашому напрямку свої білі плечі над гробами в урочистому жесті вічного братства».
Діалог культур Сходу і Заходу необхідний не тільки заради розуміння іншого, але й значно глибшого усвідомлення самого себе. Він не може, не повинен мати кінця: він — постійний процес, який дозволить людству позбутися «самовбивства», зберегти життя в його різноманітності. Діалог культур Сходу й Заходу дозволить кожній людині «спокусити» те духовне багатство, яке створене протягом багатьох тисячоліть східними і західними народами