“Вплив Європейського позитивізму на етнокультурну, суспільно-громадську діяльність Михайла Павлика.”

П л а н :

Початкові роки М. Павлика.

Освіта.

Перші твори.

Редекторсько публіцистична діяльність.

Сфера стосунків з елітою.

Суспільні орієнтири та ідеї М. Павлика.

Народився М Павлик 17 вересня 1853 р. в небагатій родині землеробів і ткачів у селі Монастирське, по вуличці Низовій, 9. Місцевість та, що називалася Гирівкого, — нині околиця районного центру Косів Івано-Франківської області. Багатодітна сім'я Івана Павлика терпіла постійні нестатки, батько, як потім пригадував Михайло, «пройшов тяжку життєву школу зразу як слуга у місцевого багатиря, а далі у війську (12 років на Угорщині)», порозтрачував силу на прокладанні залізниці в сусідніх повітах, нарешті, осів у селі, живучи у невеликій хаті та ґаздуючи на трьох моргах землі.

Серед місцевих селян жив дух опришківства, спрямований проти сваволі, соціальної нерівності та несправедливості, плекалися мрії на краще життя. До оселі Павликів заходили сусіди і дальші односельці, аби поговорити про бідацьке життя, дати волю душі й серцю. Батько Михайла ненавидів панів, про свої болі говорив вголос при дітях, висловлюючи загальне незадоволення існуючими порядками. Своїми бунтівними настроями Іван Павлик робив «велике вражінє на людей, що збігалися до нас, як до церкви...».

У рідному селі М. Павлика, як і в навколишніх, з вуст до вуст передавалися пісні про Олексу Довбуша, про лихо і бідування селян, кровопролитні війни, виснажливу наймитську працю. Малий Михайлик, кмітливий і митикастий хлопчина, не раз чув від старших селян оповіді про славетного опришка, лицаря гір, що ходив селами навколо Косова, забирав майно у панів і роздавав його бідним. Ці розповіді хвилювали своєю правдивістю, змушували хлопця замислюватися над життям.

Почуте у дитинстві постійно жило в пам'яті. Проявлялося потребою діяти, творити згодом, коли Михайло став студентом Львівського університету. Настільки сильними були ці враження, що постійно надихали письменника і вченого Павлика на літературно-мистецьку та суспільно-громадську діяльність протягом багатьох років. Він збирав матеріали про О. Довбуша і у 80-ті роки надсилав їх М. Дрягомашву, який готував свої фольклорно-етнографічні праці до публікації.

Закінчивши Косівську школу, М. Павлик складає іспит за четвертий клас і їде вчитися до Снятина. Підучував у містечку священикових дітей, чим заробляв собі на прожиття. Потім була Коломийська гімназія, де контрасти соціального життя ще більше вдарили по хлопцеві. Та, не дивлячись на усе, допитливий юнак багато читає, сам веде просвітницьку роботу, записує народнопісенні зразки фольклору.

Після закінчення гімназії у Коломиї М. Павлик вступає до Львівської «руської» академічної гімназії. 1874 р. він стає студентом університету. Почалися для Павлика-студента дні, коли харчі стали проблемою, а злидні поруч ходили. Але молодість, жадоба до знань перемагали все. Того ж року М. Павлик вступив до «Академического кружка» і почав активно друкуватися на сторінках журналу «Друг», що мав протягом 1874—1875 рр. «консервативно-москвофільський характер, був примітивним і безбарвним виданням». Та саме тут, в гуртку, М, Павлик познайомився з І. Франком, заприятелював з ним.

Навчаючись, Павлик поринає у суспільно-громадське й культурне життя Львова, ще пильніше придивляється до різних граней і зрізів народного життя, вивчає побут трудового люду, культурні надбання, заглиблюється в суть соціальних явищ, знайомиться з передовими ідеями того часу, тягнеться до європейської культури і літератури. Живий інтерес молодого письменника до насущних питань обумовлювався його походженням. Спочатку стихійне зацікавлення гуцульським фольклором згодом переросло у свідоме ставлення письменника до народної творчості всіх видів і жанрів як до важливого джерела пізнання життя народу, його світогляду, його етики, моралі, загалом філософії. Народна уснопоетична творчість стала одним із важливих аспектів багатогранної діяльності М. Павлика, по суті, була поштовхом до творчої праці.

З приходом до редакції «Друга» М. Павлика починаються принципові реорганізації, боротьба за народну мову, проти «язичія». Своєрідну революцію у молодіжному виданні зробили «Три листи» Михайла Драгоманіва, які розкривали читачам справжній зміст політичних програм «москвофілів» і «народовців», давали об'єктивну і наукову критику багатьох галицьких консервативних видань; ставили таке животрепетне для тодішніх умов питання, як єднання інтелігенції з народом і розвиток в Галичині літератури українською мовою. Спроби М. Павлика зі своїми однодумцями перетворити «Друг» з «москвофільського» на демократичний орган вимагало наступного, не менш важливого кроку, — «досягти народності змісту художньої продукції». Цьому були підпорядковані другий лист М. Драгоманіва (1876 р.) та ін. публікації. М. Павлик, випереджаючи ряд слушних думок Драгоманіва, а саме: про завдання інтелігенції, журналістики, літератури, науки, у статті «Академичеське общество», що прийшла до читачів «обкроєною», звинувачує інтелігенцію, особливо ж її молоду генерацію в тому, що «не приносить желаємого хісна нашій народності, бо кожний учиться лише для себе, а станувши на своєму становищі, доживає щастя з набутих наук, а забуває, що всі прості люди мають таку саму душу...».

Внаслідок зусиль передової молоді на чолі з М. Павликом з весни 1876 р. у «Друзі» остаточно перемагає й утверджується народна мова, журнал веде різ-ні дискусії, друкує критичні розвідки, активно пропагує передові суспільніта літературно-естетичні погляди. Найсильнішим, звичайно, був у «Друзі» крити-ко-публіцистичний відділ, що тримався, по суті, на плечах М- Павлика та І. Фран-ка.

Народознавчі аспекти діяльності М. Павлика розширювалися і по-глиблювалися разом із розширенням його творчих інтересів. Однак усе це слід розглядати в тісному контексті з тією епохою, в якій М. Павлик жив і творив. Громадську, культурно-освітню, наукову, популяризаторську працю Павлика сприймаємо сьогодні, виходячи