портретного рішення, вибраний Рембрандтом, таїв в собі багаті реалістичні можливості, дозволяючи художнику живо, безпосередньо охарактеризувати людину, показати її таким, яким він буває в звичному житті.
Не випадково сюжетний портрет зайняв надалі велике місце в творчості великого майстра.
Постійне прагнення Рембрандта до життєвої безпосередності, природності портретного образу, висока професійна майстерність, уміння передати схожість створюють художнику успіх у замовників, і його слава швидко росте.
В кінці 1631 року Рембрандт переїзджає в Амстердам у головне місто Голандії. Як вважають, причиною його переїзду було велике замовлення гільдії амстердамських лікарів на груповий портрет, який дістав назву „Уроки анатомії лікаря Тульпає”.
Жанр групового портрету получив в Голландії XVII столдіття досить широки розповсюдження. Вперше в історії відчувши себе господарями життя, торговці і ремісники хотіли стати і героями мстецтва. Живописці того часу залишили нашщадкам їх багаточисленні зображення. Бюргери портретуються і окремо і з дружинами, і з дітьми, і на кінець, з цілими корпораціями. Ці професіональні корпорації, так звані гільдії, це відкриття середньовічної епохи і в період нідерландської революції часто грали роль боєвих організацій, ще не були знищені розвитком капіталістичного господарства і досить успішно продовжували існувати в голандських містах XVII століття. Зображення членів гільдії робиться основною темою групового портрета.
У портреті лікарів молодий художник продовжує пошуки сюжетної дії. На великому полотні глядач бачить групу людей, які слухають лекцію по анатомії. Вскрив руку покійного, професор відтягує пінцетом і демонструє своїм слухачам м’яз, який управляє рухом пальців. Пальцями лівої руки він показує, як діє цей м’яз. У правому куті картини стоїть анатомічний атлас, розкритий на потрібній сторінці.
Картина намальована в сукупній чорно-білій гамі. Потіс світла вливається в напівтемну аудиторію, вихоплюючи із темноти обличчя людей і мертве тіло, біля якого вони стоять.
Художник хоче передати різноманітну реакцію учасників сцени на то, що вони бачать і чують в даний момент, який сидить біля Тульпа повернув обличчя в сторону оратора, як би спостерігаючи за рухом пальців його лівої руки. Інший низько наклонився над тропом, ніби вдивляючись в таблиць розкритого анатомічного атласу. Задній з живою увагою слідкує за демонстрацією Тульпа, весь подавшись вперед.
Як і в «Портреті вченого», намагавшись створити ілюзію повної реальності того що відбувається, художник робиться учасником події і самого глядача Глядач ніби входить в аудиторію під час лекції і погляди двох слухачів Тульпа звертаються до нього.
Не дивлячись на недоліки, „Урок анатомії” є кроком вперед в творчості Рембранда, оскільки є першим великим твором на тем сучасного життя. Картина стала новим і смілим словом в області групового портрету.
Творчість Рембрандта 30-х років протікає під знаком наполегливої праці і поступового становлення. Досягнуті успіхи вселяють в нього впевненість і служать стимулом для подальших наполегливих пошуків. Він невпинно вбирає різноманітні враження навколишнього життя, глибоко осмислює їх, перетворює в своєму мистецтві.
У лаврському автопортреті 1634 року за аристократичною зовнішністю Рембранда ячно вловлюється його вольова натура. Чуть здвинуті брови, зжаті губи, розумний і твердий погляд – все говорить про привикну внутрішню зібраність. Разом з тим образ не залишений відтінку нестійкості і турботи. Зображення чуть змістилося в сторону від основної композиційної вісі, рухома світлотінь, і саме зображення обличчя видає душевне хвилювання людини. Такий Рембрандт періоду „бурі і натиску”, як часто називають етап 30-х років в його творчості.
„Урок анатомії” створив Рембрандту широку знаменитість не тільки в Амстердамі, але і далеко за його межами. Молодий художник швидко стає улюбленим портретистом голанської буржуазії, дістає багато замовлень.
Дух оптимізму, народжений епохою буржуазного розвитку Голландії, не був чужим і Рембрандту. Оптимістичний настрій художника в цей період не могли не демонструвати його особисті удачі. 1632 – 1642 роки – щасливе десятиліття в його житті. Одруження на багатій нареченій, багато численні замовлення перетворюють його в одного із заможних людей Амстердаму. Він купляє хороший дім, щедро тратить свої багатства на покупку нідерландських гравюр, картин художників відродження, персидських мініатюр, екзотичного одягу і тканин, які з далекого сходу привозять в приморський Амстердам.
У 1634 році Рембрандт женився на дівчині із знатного сімейства - Саськії ван Ейленбург. Наступає пора великої любові, великого щастя. Входячи в життя Рембрандта, чудова Саськія входить і в його мистецтво. Закохано слідує за нею і око художника. Одна за одною появляються з-під його руки багато численні замальовки.
В середині 30-х років Рембрандт пише знаменитий автопортрет з Саськією на колінах.
Сцена безтурботного пера двох закоханих відкривається погляду глядача, який входить в гостинний дім Рембрандта. Шуршать тяжкі тканини. Піниться вино. Радує око різноманіття їжі. Ошелошомляє пишна розкіш нарядів. З егоїзмом. Достойним людей ренесансу, насолоджуються своїм безхмарним щастям герої картини. У визиваючи задорній, далекій від всяких церемонних умов позі постають вони перед оком глядача. Щедрою усмішкою, темпераментним тостом вітає входячого Рембрандт, взлітає вверх рука з бокалом.
Хоч багато і ріднить мистецтво Рембрандта з мистецтвом більшості сучасних йому художників, так званих „малих голанців”, Рембрандт просувається набагато дальше своїх уявлень про людину, її цінності, значимості, красоті. По мірі розквіту творчості Рембрандта ця різнися стає все суттєвіша і оприділеніша. Все більш величаві робляться його герої, все більш багатим є їх внутрішній світ. Гуманізм Рембрандта стає осознаним, добавляючи філософський відтінок, перетворюючись в основу його світогляду. Добиваючись повнокровного вираження своїх гуманістичних ідей, художник звертається до античної і християнської міфології.
Вічній темі любові, радісного пробудження чистого, великого відчуття перетворюючої людини, присвячена ермітаж