“Степан Томасівський – творець української історіо-графії ”

П л а н :

Вступ.

Літератор та історик.

Праця: “Перший похід Богдана Хмельницького в Галичину”.

Дослідження Закарпаття.

Важливі історичні праці Томасівського.

Томасівський в особі історика-документаліста та джерелознавця.

Останні роки та дослідження.

Томашівський Степан Федо-рович (псевдоніми: Polschschar) народився 9 січня 1875 року в с. Купновичі, колишнього Рудецького повіту на Львівщині — помер 21 грудня 1930 року, похований у Кракові (Польща).

Майбутній літератор та історик, до речі, учень М. Грушевського, Л. Фінкеля, закін-чив гімназію у Самборі, після завершення студій у Львів-ському університеті здобув ступінь доктора філософії; з 1900—1910 рр. вчителював у Бережанах на Тернопільщині, Львові; з 1910 — доцент австрійської історії в університеті Львова. З 1913 по 1915 рр. — урядуючий голова НТШ.

Початки першої світової війни перебув у Відні. Протягом 1914—1918 рр. був членом бойової Управи Ук-раїнських Січових Стрільців. З осені 1918 р. як керівник га-лицької делегації був у Парижі на світовій конференції. З 1920 р. — голова дипломатичної місії в Лондоні. З 1921 по 1925 рік проживав у Берліні. А з 1926 р. — знову на викла-дацькій роботі у Львові. З 1928 р. і до останніх днів проживав у Кракові, тут на основі нової габілітаційної праці здобув поса-ду доцента історії України в Ягелонському університеті.

С.Томашівський залишив нащадкам значну історіософічну спадщину, у кількісному надбанні якої є і чисто оглядові, компілятивні праці, а є і глибокі дослідження — відкриття, які, надіємось, сьогодні повернуться до вдячних читачів. На перших студіях вченого помітний вплив М. Грушевського; вони, на думку визнаного у світі історика, «лежали ще в пло-щині народницьких ідей тогочасної історіографії». І сьогодні можемо подивуватися з тієї наукової плодючості, яка була характерна молодому вченому. Протягом 1896— 1905 рр. він публікує кільканадцять розвідок та ґрунтовних студій, як от: «Причинки до історії Хмельницького» (1896), «Податкові ухвали в Польщі за Казимира Ягайла» (1897), «На-родні рухи в Галицькій Руси 1648 р.» (1898), «З історії галиць-ко-руських соймиків» (1898), «Погляд на стан людности Львівської землі в середині XVII в.» (1901), «Київська козач-чина 1855 р.» (1902), «Угорські русини в світлі урядової стати-стики» (1903), та ін.

У праці «Перший похід Богдана Хмельницького в Галичину (два місяці політики 1648 р.)» С. Томащівський наголошує, що Хмельниччина як історико-соціальне явище займає в історії України епохове місце й зна-чення. Ця величавість явища підтверджується тим, що об'єктивне пізнання Хмельниччини як феномена зустрічає ве-ликі перепони, про що свідчить історіографія; односторонність і бідність кількісно наявних джерел дають можливість вченим збагнути фрагментарне далекі події, їх характер, саму суть. Дослідник не перебільшує, коли потверджує, що наші українські вчені користувалися переважно польськими джерелами, а в ре-зультаті час показував, що не один напоровся просто на фаль-сифікати. Отже, перед наступниками С. Томашівський форму-лює двочастинне невідкладне завдання: 1) якомога повніше зібрати не тільки польські, а й з інших держав, матеріали архівного плану; 2) піддати той масив фактів аж до подробиць докладній методичній критиці, і на цій основі прагнути «витеребити зерно історичної правди».

Надто повчальним для сучасника є думка дослідника про те, що Хмельниччина є тим історичним явищем, яке ніколи не повинно перейти в минуле історії.

Коли уважно простудіювати оцю розправу С. Томашівського, то не подивуємось, звідки така аргументація, густий аналіз, переконливі висновки. Адже автор використав понад вісімдесят друкованих досліджень, опублікованих у Львові, Києві, Петер-бурзі, Кракові, Берліні, Познані, Варшаві, Відні, Римі, Гдансь-ку, Пешті; триста дев'яносто унікальних матеріалів із рукописних зібрань та колекцій бібліотек Оссолінських (Львів), Чарторийських (Краків), Замойських (Варшава), публічної бібліотеки у С.-Петербурзі.

Дослідження С. Томашівського користувалися незвичайним попитом та популярністю не лишень з суто історичної частини читацької публіки, а й у загального читача, який не був байду-жим до своєї праісторії та пракультури. Уже буквально працею «Народні рухи в Галицькій Руси 1648 р.» він здобув собі ім'я серйозного вченого, адже його розвідка й опублікована як до-даток у двох томах «Джерел до історії України-Руси» актовий матеріал, дала нове освітлення багатьох моментів бурхливої епо-хи Хмельниччини, показали, як далеко по теренах всієї Ук-раїни пішли відгомони козацького повстання. Видавши 1914 року третій том матеріалів до Хмельниччини, автор у великій вступній статті «Між Пилявцями і Замостєм» показав, як можна в історичних працях сполучити документальний матеріал з об-разно-художнім його тлумаченням. Цікаво, що на основі бро-шури С. Томашівського «Народні рухи в Галицькій Руси 1648 р.» виходить у Львові 1906 р. популярне видання «Хмель-ниччина в Галичині і єї хиби».

С. Томашівський досліджував історію Закарпаття; буваючи у подорожах, добре вивчив угорську мову (був постійним рефе-рентом угорських видань в ЗНТШ). Результатом багаторічних досліджень стала книга «Етнографічна карта Угорської Руси».

До важливих історичних праць С. Томашівського віднесемо такі публікації: «Матеріяли до історії Хмельниччини», «Самуїл Казимир Кушевич, Львівський райця і його записна книга», «Податкові ухва-ли за Казимира Ягайловича в Польщі», «Народні рухи в Галицькій Руси 1648 р.», «Перший зазивний лист Хмельницького», «Облога Львова», «Незвісний лист Мазепи до міста Львова», три томиматеріалів до історії Галичини, «Угорщина і Польща на початку XVIII в.», «Мазепа і австрійська політика», «Матеріали до історії шкільництва в Галичині» (1909), «Причинки до історії Мазепинщини» (Львів, 1910), «Один момент під Зборовом 1649 р.», «Наше старе і нове «москвофільство» (Львів, 1914), «Під колесами історії: Нариси і статті» (Берлін, 1922), «Схід і Захід; історично-політичний нарис», «Поміж двома світами: