З кола фольклорно-етнографічних зацікавлень виосібнюємо такі досліди вченого, як «Історія віри в чорта», «Угорські русини в світлі урядової угорської стати-стики», «Причинки до пізнання етнографічної території Угорсь-кої Руси тепер і давніше». Ще в лютому 1904 р. писав С. Томашівський у Бережанах на Тернопільщині, що ініціативу створити таку пра-цю подав йому В. Гнатюк, власне, задум був попервах підготувати її обидзом, та здоров'я Гнатюка підвело, і тоді автор залучив до співпраці дружину Олену, яка і взяла на себе пайку обрахункової н технічної роботи, була його постійною помічницею та порадницею.

Характеризуючи загальний стан справ, С. Томашівський дає повний опис джерел і літератури, а вже відтак за основними розрядами («Столиця, повіт, громада», «Загальне число людности», «Рідна мова», «Віра») розносить статистич-ний матеріал.

Цінність цієї етнографічної праці для народознавця сьогодні безперечна, оскільки несе в собі незаперечний фактичний ма-теріал для порівняльно-історичних студій.

С. Томашівський не раз виявляв свої блискучі полемічні мож-ливості. Так, беручи до уваги основні позиції В. Липинського, які він сформулював у статті «Нова зоря» і ідеологія гетьманців» (18—20 липня), автор публікації, що має характер відкритого листа під назвою «Про ідеї, героїв і політику», писаного 28 липня того ж року й опублікованого спершу в «Новій Зорі», форму-лює 25 тез-поглядів на українську історію, її творців та провідників. У додатках до брошури є кілька розділів, як «Су-часні авторитети й історичні герої», «Церковна унія й українська національна ідея», «Програма і такти-ка». Примітковий розділ «Гльосси» вводить читача у таємничий на відстані років світ міжгазетної боротьби-політики, проливає світло до оцінок тих чи інших постатей, автури таких популярних видань, як «Діло», «Нова Зоря» та ін.

С. Томашівський щасливо сполучав в одній особі дар історика-документаліста та джерелознавця з тонким проник-ненням літературознавця й блискучого стиліста-белетриста в біографію того чи іншого вченого, архівіста, письменника. То-му його історико-літературознавчі, загалом етнокультурні на-риси й есеї мають не лишень фактологічну вартість, а й ху-дожньо-популяризаторську цінність. Серед таких матеріалів назвемо: «Володимир Антонович: його діяльність на полі історичної науки з нагоди ювилею», «Словацький висланник на Україні 1708— 1709», «Іван Созанський: посмертна згадка», «Наша політика і професор М. Гругпевський»(Львів, 1911), «Бісмарк і Україна», «Трагедія Драгоманіва», «Драгоманів і мо-лодь», «Драгоманів і Галичина».

С. Томашівський переважно в останні роки досліджував історію церкви, окремі розділи друкував у «Записках Чина св. Василія Великого». З історії української церкви не втратили значення студії С. Томашівського «Церковний бік української справи» (Відень, 1916), «Предтеча Ізидора. Петро Акерович, незнаний митрополит руський (1241—1245)», «До історії питання: хто був архиєпископ Петро 1245 р.», «Петро, пер-ший уніятський митрополит України-Руси» (Львів, 1928), «Боярин чи ігумен?», «До історії Перемишля і його єпископської катедри», «Звідки Україна приймала християнство».

Список використаної літератури:

Томашівський С. Перший похід Богдана Хмельницького в Галичину: (Два місяці політики 1648 р.). – Львів, 1914. – 151с.

Качкан В. А. “Нехай святиться ім’я твоє”. – Львів, -- 2000. – 357с.

Українська народність: За ред. Ю. Ю. Кондуфор, -- К.: Наукова думка, -- 1990, -- 560с.