Досить високого рівня, як на той час, набула геомет-рія. З високим степенем точності побудовані піраміди, палаци й монументи. Давні єгиптяни володіли також деякими елементар-ними знаннями з алгебри, могли вирішувати рівняння з одним та двома невідомими.

Стародавня єгипетська культура обумовила специфіч-ну форму існування науки, що стала особливою формою орієнтувальної діяльності людини для визначення місця її та всього людства у Всесвіті. Завдяки астрономічним спостереженням вони відкрили циклічність сонячних за-темнень. Здатність передбачати їх досить точно вико-ристовувалася для управління суспільством.

Давній Єгипет був класичною теократичною державою з плановим землеробним господарством, розвинутою астрономією та медициною, мистецтвом і ремеслом.

Уже в ранньому періоді Стародавнього Єгипту (Дав-нє Царство) сформувалася й використовувалася письмен-ність, що було обумовлене державним діловодством та наявністю крупних господарств.

В Стародавньому Єгипті існував такий специфічний інститут, як «Будинок Життя», заснований, напевне, в епоху перших династій. Він знаходився поруч палаців фараонів й мав відділення в кожному значному храмі, виконуючи різні функції.

Високого рівня досягли в Стародавньому Єгипті різні види мистецтва, для яких був характерний надзвичайний розквіт.

Дещо пізніше розвиває-ться релігійна драма і з'являється світський театр. Високого художнього рівня досягли давньоєгипетський живопис, скульптура та мону-ментальна архітектура.

Не дивно, що такий високий рівень мистецтва та його почесне місце в давньоєгипетському суспільстві міг призвести до появи перших естетичних суджень, зафік-сованих у письмових джерелах. У давніх єгиптян, схо-же, вперше в історії культури, ми знаходимо високий розвиток почуття краси, прекрасного. Краса у природі та зовнішньому житті, вті-лена в прикрасах, індивідуалізовувала у певній мірі навіть звичайні побутові речі. Давні єгиптяни прагнули надати красу всім предметам, але всі предмети, від пер-шого до останнього, служили певній меті. Так, у скульптурі переважало практичне джерело — прекрасні статуї Давнього Царства були виготовлені не для прикраси базарної площі, а для того, щоб їх замурували в гробницях, де вони стануть корисними для мертвого в потойбічному житті. Цій меті служив і настінний живопис у гробницях та пірамідах.

Стародавній Єгипет був, напевне, батьківщиною сві-тлової релігії та естетики. Обожнене сонячне світло постійно вважалося вищим благом та вищою красою у давніх єгиптян.

Прекрасне в давньоєгипетській естетиці, як і в багатьох прадавніх культурах та культурі Середньовіччя, тісно пов’язане з благом, добром. Вони зачудовувалися красою людського тіла, обличчя, намагалися відобразити їх у своєму мистецтві.

Важливою і значного в історії світової культури ри-сою, яка вперше виявилася в Стародавньому Єгипті, є гуманізм.

Не дивлячись на широке розповсюдження думки про потойбічне життя, на атмосферу релігійності та ірраціо-налізму, що панувала в суспільстві, давні єгиптяни змог-ли виробити прекрасні принципи моральної поведінки індивіда та гуманізму. Книги мудрості Аменемоне свід-чать про досить високий рівень моралі. Верховний прин-цип давньоєгипетської етики втілювався в «Маат», особ-ливій якості світу, створеного богами в момент творчо-сті (у ньому містяться такі ідеї, як «порядок», «істина», «справедливість», «доброчесність»).

Сфера духовного життя цивілізації Старо-давнього Єгипту була орієнтована на ідею безсмертя, однак у ній існувала й антитеза цієї ідеї, про що свід-чить так звана «Пісня арфіста» — збірка текстів, що з'явилися в епоху Середнього Царства та Нового Царства.

Таким чином, «Пісня» не лише високо оцінює земне життя, а й сповнена неприхованого скептицизму у став-ленні до загробного вірування.

Ряд мотивів лірики Стародавнього Єгипту увійшли як первинні теми до світової літератури. Вранішня пісня коханців, які після ночі обійм та втіх прохають птахів, затримати повернення нового дня, звернення до дверей, що віддаляють юнака від коханої, опис та оспівування її краси та гідності — все це потім незлічену кількість разів буде переспівуватися й повторюватися в художній творчості майже всіх народів і насамперед у «Пісні пісень». Пізніше ці мотиви прозвучать у великих ліри-ків Греції та Риму: Сапфо, Лнакреона, Феокріта, Катулла, Вергілія, Горанія, Проперція, Овідія, будуть перейняті трубялурами й міні-іезінгерами й уже від них пере-йдуть до поетів Відродження.

Істотно, що греки засвоїли й використали досвід, на-громаджений тисячоліттями давньою культурою Єгипту, й збагатили ним еллінську, а значить, і західноєвропей-ську культуру. Тут же стикалися різноманітні напрямки й течії людської думки та людських емоцій. І в цьому киплячому котлі культурна спадщина Стародавнього Єгипту не могла не відіграти своєї історичної ролі.