Прийоми декору

Всі способи нанесення гуцульського орнаменту дають два принципово різні рішення візерунку – плоский і рельєфний. За Л. Сухою11 Суха Л.М. художні металеві вироби українців у Східних Карпатах. – К. : Вид-во АН УРСР, 1959, с69 на предметах виробів з кольорових металів розрізняють чотири типи орнаменту : поглиблений, опуклий, плоский і прорізаний. Переважно орнамент геометричний і стилізований рослинний, хоча іншим зустрічаються і тваринні мотиви та постаті людей, виконані досить умовно.

Багатство мотивів геометричного орнаменту величезне, проте в основі вони складаються з одних і тих самих простих елементів : ламаних ліній, точок, смужок і спіралей.

Орнаментальний мотив “ільчєте письмо” (дрібна решіточка з прямих перехрещених ліній) зустрічається найбільш часто.

Орнамент, до складу якого входять трикутник і квадрат, має багато комбінацій. Якщо трикутники доповнити прямими перехресними лініями – це буде “ільчєте клемо в зубцях”, ці ж трикутники без решіточки – “зубці січені”, а “зубці січені” з арнаментальним мотивом “мачок” створюють в те “бані”.

Те саме бачимо з квадратом. Так, квадрат, заповнений прямими перехресними лініями – це “ширинкі”. Квадрати, поставлені на кут і вписані в квадрат, дають новий мотив реглітчастих ромбів – так звані “медівнички”, а квадратики, поділені на четвертини з “мачком” у нижній, називають “віконці”

Поодинокі концентрично розміщені кола переплітаються з іншими орнаментальними елементами, внаслідок чого виникають нові орнаментальні мотиви (“мачок”, ”очка”, ”качики”, “колісниця”, ”кривульки з кругленькими”, “свічкові привульки”).

Зигзагоподібні узори складаються з подовжніх смужок, між якими розміщені орнаментальні мотиви “листочків” і “мачки”.

Точки і смужки складають різні геометричні фігури: трикутники, квадрати, коло і т.д

Окремі орнаментальні мотиви, що входять до складу орнаментальної композиції, як правило втрачають свою назву. Так, орнаментальні мотиви “пєвочки” і “очка” у восьмилистковій квіточці дістають назву “квіточки”.

Одночасно з геометричними мотивами вживаються і стилізовані рослинні мотиви, як листочки, квіточки, травка, колосочок, огірки, виноград тощо. Проте вони так стилізовані, що втрачають вигляд рослини.

В основі багатьох орнаментальних мотивів лежать елементи, які зображують роги тварин, вуха, лапки, силуети – “оленячі ріжки”, “рачки”.

Між формою предметів і орнаментальними мотивами завжди існує органічний звґязок, коли на руків’ях переважають елементи мотивів прямолінійних, та на люльках, пряжках, застібнях – криволінійні.

Елементи орнаменту (точки, кривульки, риски) народний майстер падає в різних комбінаціях, так що створюються враження ніби це цілком новий орнамент.

В орнаментальних мотивах відбилися побут людей, тваринний і рослинний світ, що їх оточує. Творча уява майстрів відображає те, що є їх щоденним життям, що близьке і дороге їм. В орнаменті художніх виробів з кольорових металів немає нічого випадкового. Відомо такі назви орнаментальних елементів і мотивів: “грабельки”, “підківки” , “дубельтові підківки”, “колісниця”, “мотивильники”, “бендюги”, “дрібинки”, “бесаги”, “візочки”, “сокирки”, “борона” тощо.

Такі назви, як “листочки”, “фасульки”, “мачок”, “мишки”, “колосок”, “листки”, “фасульки с колосочками”, “гільця”, “квіточки”, “травка”, “огірочки”, “листки троїсті”, “сосинки”, “пшеничка колоскова”, “пєвочки”, “заячі вушка”, “вороняча лапка”, “журавлі”, “когутики”, “повучок”, “оленячі ріжки”, “рачки”, “годючки”, “жабки”, відбивають рослиний і твариний світ.

Орнамент на художніх виробах з кольорових виробів має тісний зв’язок з орнаментом виплавки, писанок, різьби по дереву. Якщо порівнювати орнамент металевих виробів і орнамент різьблених дерев’яних предметів побуту, то побачимо, що вони, мають багато спільного. Орнаментальні мотиви “кривулька”, “ільчєте письмо”, “ружє”, “кучері”, “колосок”, “решітка”, “медівнички”, “штерко”, “заячі вушка” - це типові старовинні орнаменти і для різьби по дереву і по металу.

Теж саме спостерігаємо і в орнаменті, виконаному технікою випалювання, на бондарних виробах : “кривульки”, “очка”, “зірки”, “сонечко”, “дужки”, “п’євочки” тощо.

Народні майстри уникають деталізації і шукають узагальненої виразної форми. Художня форма виробів з металу відзначається простою будовою предмету, доцільним і правильним поділом його на частини (незалежно від їх різноманітності), пропорційним взаємовиділенням складових частин, вишуканістю форми, легкістю ліній.

Народні майстри ніколи не малюють сюжет або орнаментальну композицію на папері. Цвяхом звичайно накреслюють загальний план композиції просто на предметі і після цього відразу приступають до обробки деталей.

Народне мистецтво не знає відірваних від побуту форм. Форми художніх виробів з кольорових металів є зовнішнім в виразом їх призначення і змісту. Протягом віків вона змінювалась, поки не стало досконалою.

Збірки художніх виробів з кольорових металів, які зберігаються в музеях, дуже рідко виявляють народного майстра. Розглядаючи перший ліпший предмет ІІ половини ХХ ст. , ми не знайдемо ініціалів народного майстра.

Лише на прикінці ХХ ст. окремі народні майстри – Д. Дудчак з Брустурів і П. Гондурак – Кікіндяк з Яворова – почали підписувати свої вироби. Обидва вони були неписьменні, проте стали вибивати своє ім’я досить незугарними літерами.

Художня обробка металу на Гуцульщині висвітлена в досить обмеженій кількості літератури, хоча заслуговує на детальніше вивчення і популяризацію, адже полотна гуцульських майстрів створені вироби самобутньої художньої цінності.

На рідкість автентичні, вони в той же час цілком знаходяться в руслі загальноукраїнської культури, відображаючи складаються її формування і сторічних зв’язків. Це мистецтво зберегло в своїй структурі художній спадок давніх слов’ян, втрачений жителями рівнин і збагатило цей спадок величезною кількістю нових творчих ідей, знахідок, образів, декоративних рішень, композиційних побудов.

Список літератури

Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів: Світ, 1992. – 211 с.: іл

Боньковська С.М. Ковальство на Україні кін.ХІХ – початку ХХ ст. – К. : Наукова думка, 1991, 112 с.

Гоберман Д.Н. Искусство гуцулов. – М. Советский художник, 1980, - 1992 с.: іл.

Жолтовський П.М.