Артистизм для нього не менш важливий, чим думка. У його пізніх роботах менше «загадковості». Глядач відразу довідається мир звичайних предметів (чим простіше, тим краще). І відразу віддається нічим спогляданню, що порули не, скупо виразних лінійних і колірних відносин. Обсяги на відміну від раннього кубізму не випирають із площини, не лізуть в очі, але трактовані досить переконливо й декоративно («Натюрморт із чайником»).

Мабуть, у графіку найбільше наочно виявився метод художника. У серії «Гелиос» сама авторська нумерація аркушів веде нас за думкою автора. Причому емоційний початок несе не тільки саме зображення. Воно чітко відокремлюється лінійним і колірним контуром на площині аркуша. Інший простір (безпредметне) пофарбовано по контрасту: холодно^-тепле. Винесення додаткових квітів за межі основної композиції надає роботам особливу вишуканість.

Протягом багатьох років Шлюб постійно звертається до мотиву птаха, що летить, у якій часто бачить щось містичне. птах, Що Летить, - уособлення волі, духовного польоту, самого мистецтва. Але це й досконалість живої форми, краса й артистизм її руху. Тут художник досягає вершин, коли ми просто забуваємо про техніка, хоча вона тут вишукана й найбільш одноманітна в порівнянні з іншими циклами. Ми просто віддаємося безпосередньому спілкуванню з кожною річчю.

Вічність руху мистецтва в образі птахів, що летять, блискуче втілив він й у кращій своїй монументальній роботі - розпису залу етрусків у Лувре. Творчість Шлюбу не обмежується живописом і графікою. Він створив витончену й експресивну скульптуру, що перегукується із грецькою архаїкою. До вищих досягнень французького прикладного мистецтва належать його вітражі, ювелірні прикраси. Класичними стали і його театральні роботи (постановки балетів Дягілєва в Парижу в 20-і роки).

Жорж Шлюб. Пейзаж (Эстак). 1908 рік.

Роботи Жоржа Шлюбу - це неповторність його бачення миру й мистецтва, сам процес стрімкого, воістину революційного розвитку мистецтва ХХ століття.

5. Пабло Руис Пикассо (1881, Малага - 1973, Мужен)

5.1. Утворення. Барселона.

Багато дослідників прагнуть пояснити стилістична мінливість художника його генами, приписуючи його матері єврейське походження; однак родина Пикассо була самої що не їсти іспанської й навіть андалузької й належала до середовища провінційної дрібної буржуазії. Батько художника, Хосе Руис Бласко (Пикассо - це прізвище матері художника), був живописцем середньої руки й викладав у художній школі в Малазі, потім у ліцеї в Ла Корунье, куди він переїхав зі своєю родиною в 1891, і, нарешті, у Художній школі в Барселоні, де у вересні 1895 до нього приєднався Пабло. Саме тут починається його дійсне художнє утворення, незважаючи на перебування протягом декількох місяців (зима 1897-1898) в академічному Мадриді, де він, втім, нічому особливо не навчився, оскільки його майстерність у цій області виявився ще раніше ("Чоловік у кашкеті", 1895). Художня атмосфера Барселони, у якій переважала неординарна особистість архітектора Гауди (майстерня Пикассо перебувала перед будинком, побудованим Гауди), була досить піддана зовнішнім впливам: Ар Нуво, мистецтва Бердсли, Мунка й північного експресіонізму в цілому, і в набагато меншому ступені - імпресіонізму й французького живопису, за винятком Стейнлена й Тулуз-Лотрека, вплив яких незабаром виявилося й у творчості Пикассо ("Танцівниця", 1901, Барселона, музей Пикассо). Каталонські художники, з якими Пикассо знайомить у кафі "Чотири коти", заново відкривають Ель Греко, Сурбарана, середньовічну каталонську скульптуру, Іспанію, більше безпосередню й жагучу, чим це допускалося офіційним навчанням. Ця провінційна й романтична інтелігенція була глибоко пронизана соціальними інтересами й відрізнялася дійсною неприборканістю анархічних кіл. Пикассо, здавалося, сильно переживав убогість і духовну злиденність повій і п'яниць, завсідників кабаре й будинків побачень Баррио Чино; у них Пикассо знайшов основні риси своїх персонажів і теми майбутнього "блакитного" періоду (1901-1905).

5.2. Перші поїздки в Париж. "Голубой" й "рожевий" періоди.

В 1900 Пикассо вперше побував у Парижу, де він здружився з Исидро Ноньелем, найбільш близьким йому каталонським художником, але набагато менший вплив, що зробив на його, чим цього хочуть деякі іспанські дослідники. Він знову приїжджає в Париж в 1901 й 1902, і остаточно в 1904. Незважаючи на паризьку тональність деяких картин того часу ("Аматорка абсенту", 1901, Санктпетербург, Гос. Ермітаж), мистецтво Пикассо аж до 1907 зберігає свій чисто іспанський характер. Талановитий молодий живописець на самоті займається в Парижу вивченням інтернаціонального живопису й убирає в себе й з разючою легкістю засвоює самі різні впливи: Тулуз-Лотрека, Гогена ("Життя", 1903, Кливленд, музей), Каррьера ("Мати й дитя", 1903, Барселона, музей Пикассо), Пюви де Шаванна, набидов ("Облокотившийся Арлекін", 1901, частка збори), а також грецького мистецтва ("Водопій", суха голка, 1905) і деяких іспанських традицій ("Старий гітарист", 1903, Чикаго, Художній інститут; "Портрети пані Каналье", 1905, Барселона, музей Пикассо). Після добутків "блакитного" періоду (названого так через переважні блакитні кольори), на яких зображені виснажені від роботи й голоду люди ("Прасувальниця", 1904, Нью-Йорк, музей Соломона Гуггенхейма; "Убога трапеза", офорт, 1904), картини "рожевого" періоду представляють мир циркачів і бурлак ("Родина акробатів з мавпою", 1905, Ґетеборг, музей; "Дівчинка на кулі", Москва, Музей образотворчих мистецтв ім. А. С. Пушкіна; "Сімейство комедіантів", Вашингтон, Нац. гал.).

5.3. Напередодні кубізму.

Аж до 1906 живопис Пикассо носить спонтанний характер, залишається байдужної до чисто пластичних проблем, і художник, здається, майже не проявляє інтересу до пошуків сучасного живопису. З 1905, і, імовірно, уже під впливом Сезанна, він прагне додати формам більше простоти й значущості, у меншому ступені, однак, що відбилася на його перших скульптурних роботах

П.Пикассо. Жіночий портрет. 1907 рік.

("Блазень", 1905), ніж