У центрі уваги художника-кубіста не прикмети зовнішності, а конструкція, архітектоніка предмета, не фактура, а структура. Працюючи над образом, він прагне максимально звільнити його від усього минущого, мінливого, непостійного, виявити його справжню сутність.

Кубізм, що виник в епоху реакції на імпресіонізм й Ар Нуво, проти культивування елементів мінливості, преходящести в мистецтві, задався, за свідченням Х.Гриса, метою відшукати в зображуваних об'єктах елементи, найменш нестабільні.

Важко погодитися з тими, хто вважає найважливішим завоюванням кубізму “безмежну волю”. Кубізм не має нічого загального з безмежною волею, з волею від яких би те не було правил й обмежень. Показово, що відома формула “прогрес у мистецтві складається не в розкутості, а в знанні своїх границь” належить не кому іншому, як Ж.Шлюбу. Відкриття кубізму було відкриттям інших обмежень, іншої дисципліни - у відомому змісті ще більш твердої, чим колишня. Якщо це й було звільненням, то звільненням від застарілих правил в ім'я твердження нових, більше універсальних. Уже мистецтво Сірка, підлегле строгої колористической системі, і Сезанна, що рекомендовали “трактувати натуру за допомогою циліндра, кулі, конуса й т.п.”, можна розглядати як пошуки об'єктивних універсальних методів творчості.

Очевидно, не випадково ідея універсальної мови (эсперанто) є породженням тієї ж епохи. Економічних і соціально-політичних факторів, що заглиблюється під впливом, свідомість вселюдської спільності, бурхливий розвиток ідей інтернаціоналізму докорінно змінили умови й характер всіх видів людської діяльності. Гігантські зрушення в галузі науки й техніки, вихід мас на авансцену історії обумовили глибокі зміни в області мистецтва, аж до створення нових форм (поліграфія, звукозапис, фотографія, кіно, дизайн).

Чим же був кубізм, що вмерла як група художників з початком першої світової війни, і чому й сьогодні його вплив почувається в сучасному мистецтві?

Нині будь-яка неупереджена людина, дивлячись на роботи імпресіоністів, наочно бачить умовність звичного для нас кольори. А колись це стало революцією в мистецтві. Саме кубізм, опираючись на знайдену постимпрессионистами волю зображувати не тільки бачене, але й мислиме, піддає аналізу все компоненти живопису, затверджує умовність форми, колірної й лінійної перспективи, обсягів.

11. Список використаної літератури.

1. В. Мириманов. У джерел кубізму. М., 1980 р.

2. В. Крючкова. Кубізм, орфизм, пуризм. 1906 -1920. Історія мистецтва ХХ століття. М.: «Галарт», 2000 р.

3. С. Левин. Феномен "Чорного квадрата". М., 1990 р.

4. Н. Дмитрієва. Пикассо. М., 1971 р.

5. Д. Шевальє. Пикассо. Голубой і рожевий періоди. М., 1986 р.

6. Н. Платонов, В. Синюков. Енциклопедичний словник.