Дитина сприймає світ інтуїтивно, безпосередньо й кон-кретно, і такі вічні християнські істини, як добро і любов, довіра до світу вона ще не усвідомлює в їхньому глибин-ному значенні, але засвоює через конкретні дії, вчинки дорослих людей. Криза трьох років, коли в дошкільняти формується Я-образ –“внутрішня позиція” (Я. І. Божович), знаменує і початок поступового усвідомлення нею цих категорій духовного. Установлено, що саме дошкільне дитинство є сенситивним періодом для формування засад духовності особистості.

Вживаючи поняття духовний, зосереджуємо увагу на векторі життя, спрямованому вгору, до ідеалу. Ми замислюємося над сенсом життя, прагнемо осмислити своє власне буття; розмірковуємо над справжнім, чистим, вічним; оперуємо категоріями “краса”, “істина”, “правда”, “добро”, “совість” то-що; намагаємося бути кращими, ставитися до своєї життєдіяльності свідомо. Уточнимо: до поняття ду-ховність звертаються не лише тоді, коли хочуть передати релігійний контекст, а й у в повсякденному житті, коли йдеться про найкраще в людині, її ідеальне-Я. Ідеальне не порівняно з іншими, а порівняно з максимально доступним для неї самої. Духовне життя – та частина життєдіяльності людини, яка пов’язана з її свідомістю, мисленням і спрямована на вивищення свого “Я”. По суті, духовність є роботою розуму та волі з власного самовдосконалення. Зрозуміло, в дошкільному віці її передумови лише закладаються, готується підґрунтя для подальшого духовного розвитку особистості, вводяться елементи духовного виховання. [ ]

Поняття душевний має внутрішній вектор, тобто концентрує увагу на внутрішньому світі особистості – її думках, переживаннях, мріях, намірах, цілях, планах, прагненнях. “Про що ти думаєш?”, “Чим засмучений?”, “Про що мрієш?” – незвичні, проте важливі для особистісного зростання запитання, до яких украй рідко вдаються дорослі, спілкуючись з дошкільнятами. Культивуючи у дитини душевність як важливу якість особистості, важливо виховувати інтерес до себе, “внутрішній погляд”, вміння спостерігати за власними вчинками, діями, контролювати й оцінювати Їх, свідомо приймати рішення, робити вибір. Розвинений внутрішній світ, здатність диференціювати поняття “всередині мене” і "поза мною", вміння усвідомлювати свої переживання, радіти, дивуватися їм, сердитися на них є підґрунтям для становлення самосвідомості, розвитку вміння регулювати власну поведінку, поважати й цінувати інших так само, як самого себе. [ ]

3 поняттями духовний і душевний пов’язане поняття моральний – загальновідоме, широко вживане, проте не всіма чітко усвідомлюване. Якщо вектор першого з означених понять спрямований угору, другого – всередину, то третього - вбік, в напрямі до інших людей. Моральні – тобто регульовані правилами співжиття, соціальними нормами, доцільними для організації ефективної діяльності та спілкування дії людини в суспільстві. Морально вихована дитина діє не лише з користю для себе, а й для партнера, вміє віддавати, а не лише брати краще собі. [ ]

Лише морально розвинена дитина діє за законами добра з власної ініціативи, не під тиском спонукань ззовні; приймає безкорисливі рішення, зда-тна не розраховувати на схвалення чи винагороду за кожний свій вчинок. Це зовсім не просто – ви-явити безкорисливу моральність з власної ініціати-ви, особливо з огляду на те, що в сім'ї та дитсадку добрі вчинки малюків здебільшого заохочуються, регламентуються і винагороджуються, привчаючи дитину чекати від дорослих дозволу і вказівок. Відтак вона зростає звичною до батога й медяника. А це гальмує становлення ініціативної й безкорисливої моральності, формує залежність моральної поведінки від розпоряджень дорослих. [ ]

Як зауважує О. Кононко, тріада духовність-душевність-моральність – важливий ланцюг виховної роботи. Вона передбачає, з одного боку, врахування специфіки кожного напряму, з другого – гармонійне поєднання всіх трьох. При цьому важливо чітко дифе-ренціювати якості, які формуються кожним напрямком виховної роботи. [ ]

До духовних якостей дошкільника, які визнача-ють його духовне життя, можна віднести елемен-тарні для цього віку форми свідомого ставлення до життя; розсудливість; прагнення бути якомога кращим; схильність розмірковувати з приводу сенсу людського життя, народження та смерті, гарного та бридкого, доброго і злого, істинного й удавано-го тощо. [ ]

Душевні якості дошкільняти, що визначають його душевне життя, можна характеризувати за такими параметрами: глибиною та складністю внутрішнього світу; душевною рівновагою; оптимістичністю, продуктивністю та конструктивністю думок; емоцій-ною сприйнятливістю; вмінням цінувати себе та дов-кілля; здатністю мріяти, виробляти плани та цілі; вмінням спостерігати, аналізувати, регулювати свої думки, почуття, поведінку; самоповагою та самокри-тичністю тощо. [ ]

Моральні якості важливі для формування прос-тору зовнішнього життя дошкільняти, для повно-цінної реалізації себе як індивідуальності та соці-альної істоти. Це самостійність, працелюбність, відповідальність, чесність, правдивість, щирість, чуйність, товариськість, самовладання, сміливість, справедливість, толерантність, громадянськість, па-тріотизм... Перелік можна продовжити, оскільки мо-ральність проявляється в усіх сферах життя осо-бистості. [ ]

Моральні якості – важливий чинник та умова розвитку основ духовності й душевності в до-шкільному віці. Це пояснюється кількома причинами:*

по-перше, на етапі дошкільного дитинства ма-люк відкриває для себе існування норм і правил по-ведінки, починає усвідомлювати їхню роль у житті людини, наполегливо домагається від інших їх до-тримання; [ ]*

по-друге, лише через відкриття особливостей інших людей (якостей, поведінки, вчинків, резуль-татів діяльності) дошкільня поступово відкриває се-бе самого – реального та бажаного;*

по-третє, моральні якості є об'єднувальним еле-ментом для інтеграції та диференціації дитиною “зовнішнього” і “внутрішнього” життя;*

по-четверте, моральний контекст – основний простір життя дошкільняти, оскільки його основна увага зосереджена на встановленні взаємин з людь-ми – різними за віком, ступенем спорідненості, статтю, прихильністю тощо. [ ]