Музика. Перша частина - спокійний темп, розмір 2/4, друга динамічна полька - 2/4. Сценічний варіант "Сито" - постанов Н.Уварової (записано в с.Таранушичі Кобеляцького району, Полтавської області).

РЕШЕТО - один з тематичних різновидів гуцульські народного танцю "Сито", побутує на Прикарпатті. На гулянках виконується в супроводі троїстих музик (скрипка, буває цимбали).

Характерна особливість - наявність ведучого, який поділяє команди та виконує тринтички (куплети-приспівки), що змістом своїм засвідчують - танець "Решето" трансформувався від хороводу.

Вихідне положення - пара, за якою шикуються всі виконавці попарно. Усі танцюють в одному напрямку (за ходом годинникової стрілки). На початку танцю ведучий подає команду “Кожній по дамі!” Танцюючи по колу, ведучий оголошує зміни положень, рухів. Так команда "Попід ручки" означає рух у легеня. Подальша триндичка:

А пішло решето, а я ніжкой топну,

: Не кажи, що змінив, бо я з жалю лопну.

Далі акцент переноситься на голову - виконавці похитують головами, підкреслюючи слово триндички "жаль" (смуток, почуття). Текст приспівки допомагає виконавцям передати всі почуття людини, викликані невдалим коханням. Деякі варіанти триндичок з різним змістом зустрічаються в районах Прикарпаття. На кожну з них своєрідна реакція виконавців, які підкреслюють у такий спосіб, що тексти - це засіб відтворення сюжету.

Центральною зо образно-тематичним сприйняттям є фігура, що виконується під команду ведучого "Назад, легенько!" Пари на високих півпальцях ковзними кроками відходять на вихідну позицію.

Музичний супровід переходить на ріаnо. Водночас дівчата відтворюють просівання борошна крізь решето. Без у, цей рух сягає тих часів, як "Решето" був хороводним Тут ми маємо основний акцент на руки, ноги ж допоміжну функцію. Все це є розширенням засобів його виразності, емоційного відчуття музичного ритму й запозичене з самого життя.

Зауважимо, що є варіанти танцю, де виконавці зображують процеси ліплення вареників з борошна, смаження млинців тощо. Дуже просто й водночас цікаво.

Лексика - специфічний хід танцю (упадання на одну ногу), рухи на півпальцях, стрибки на одну ногу, чосанка, "підківка", "голубка", кривий крок, присядка - гайдук-круч тощо.

Композиція. Коло, і тільки коло. У цьому закладена народна . щодо збереження традиції хороводу, від якого власне й ї нинішнє "Решето". У сценічних варіантах є як вертикальні, горизонтальні побудови (хоч це й неправомірно).

Музика. Досить жвава, проте не швидка. Розмір 2/4 у першій частині та коломийка або гуцулка - в другій. Значна темброва, час виконання тих чи інших фігур та дії у танці.

Виконання. Танець виконується у багатьох самодіяльних колективах, а також використаний балетмейстером М.Трегубовим у балеті "Хустка Довбуша". Музика А.Кол-Анатольсбкого.

ПЕЧУ, ПЕЧУ ХЛІБЧИК. Дитячий танець-гра описаний В.Верховинцем у "Весняночці". Танець цікавий тим, що привчити дітей до праці: вони місять тісто у "діжці" потім вибирають йо кладуть на "лопату" і, вигукуючи "шусть у піч", спрямовують тісто у "піч":

Печу, печу хлібчик

Дітям на обідчик.

Беру, беру,

Кладу на лопатку,

Шусть у піч! Шусть у піч!

Привчаючись з дитинства до праці, дівчата, як тільки-но підростуть, спечуть і хліб, і коровай, і калиту.

Лексика. Імітація робочого процесу.

Композиція. Півколо. Якщо є багато учасників, можна частини з них створити “п”, в яку садовитимуть “тісто”.

КОРОВАЙ. Також популярна дитяча гра-пісенька на цю тему:

На Ганнині іменини ми пекли коровай,

Коровай, коровай, коровай!

Отакої низини! Отакої вишини,

Отакої ширини, отакої вузини.

Після цього діти крутяться, і "Коровай" вибирає, кого захоче:

Коровай, коровай,

Кого хочеш вибирай!

Музика. Розмір 2/4; темп помірний.

ШЕВЧИКИ. Танець виконують, як правило, два виконавця, які демонструють підготовку робочого процесу і саму роботу намотують дратву на лікоть (є варіанти, коли чіпляюті цвяшок, "забитий" у стінку), просмолюють нею чоботи, черев постоли, забивають цвяшки у підошву, підбивають підківки чистять чоботи тощо. Закінчив чи роботу, милуються результатами. Є варіант танцю, в якому беруть участь майстри, підмайстри - шевчики та дівчина (дівчата) і т. ін.

Цікаві постановки "Шевчиків" П.Вірського. Перший варіант класичний приклад принципу обробки фольклорного танцю. Записано в с.Кропивня Київської області. Два "шевчики" традиційний фольклорний танець без аранжування майстра.

У другій постановці сюжет будується за іншою схемою, це особи: "майстер золоті руки" та сімка підмайстрів-учнів. Оригінальний супровід відтворюється напрочуд цікава - взаємини між виконавцями (кожний в своєму образі), поставлено у формі діалогу - повтору. Майстер показує, як працювати, учні повторюють, копіюють його рухи (шиють, забивають цвяшки у підошву). Раптом один із вертунів попадає молотком не по цвяшку, а по власному пальцю. Від болю підстрибує на одній нозі і дмухає на палець, та все марно. І тільки-но головою похитав, - "Ну й штукар! Повідбиває всі пальці". Тим часом настає обідня пора. Майстер виймає старовинний кишеньковий годинник, зозуля чітко зазначає час. Молодь має час пожартувати та потанцювати. Йому знову до роботи. У фіналі вдячні за навчання учні обнімають свого наставника , і всі разом покидають сцену.

Діапазон рухів найрізноманітніший. Танцювальні вибиванці, різноманітні плескачики по халявах, у долоні, пси, повороти, невеликі стрибочки, вихилясники. Цікава у жіночому (є один з варіантів вихилясника, який під назвою "чобіток") - це безперечний зв'язок з танцем.

Дівчина, яка одержала в подарунок чобітки, надягає їх, виконуючи "чобіток", милується роботою майстра.

Композиція. Сольні варіанти не мають складних композиційних рішень. Танок переважно виконується синхронно: в унісон - перша частина (робочий процес) і у формі діалогу - друга.

Музика. Розмір 2/4. За формою - козачок, полька. Інтонації мають ігровий характер.

Побутування танцю: вся територія України.

Танці з такою назвою побутують також в Росії, Білорусі , Польщі, Литві та ін. країнах.

КОВАЛІ. Є