Щодо французької армії, то вона складалася з окремих загонів важкоозброєних рицарів, приведених великими сеньйорами. Самовпевнені французькі герцоги і графи не бажали виконувати накази головнокомандувача, а діяли на свій страх і ризик.

Воєнні дії фактично почалися в 1340 році, коли англійці у морському бою при Слейсі, біля берегів Фландрії, вщент розгромили французький флот і перейшли у наступ на суходолі. Однак сутички проходили з довгими перервами, а великі бої траплялися не часто. Тільки в 1346 році відбулася перша серйозна битва - битва під Кресі. Вигідна позиція, підготовлені воїни, використання оборонної тактики і, нарешті, вміле командування усією операцією забезпечили перемогу англійцям. Французи знову зазнали поразки через неузгодженість дій.

З кожним роком війна ставала дедалі жорстокішою. Англійці захопили порт Кале - «морські ворота Франції» — і перетворили його на свою опорну базу. На південному заході Франції здійснював грабіжницькі напади на села і міста син англійського короля Едвард на прізвисько Чорний Принц. У 1356 р. під час рейду біля Пуатьє його оточила переважаюча чисельністю французька армія. Едвард погоджувався віддати всю здобич і бранців,

аби французи дали змогу йому вийти з оточення. Але французький король Іоан Добрий вимагав від Чорного Принца здатися у полон разом зі своїм почтом. Тоді англійці приготувалися до тривалої оборони. Французи ж повторили усі свої помилки, яких припустилися під Кресі: діяли розрізнено і невиразно. На полі битви, повідомляє хроніст, залишився «весь цвіт французького рицарства»; багато французів на чолі з королем потрапили в полон. Так англійці повернули собі майже всі колишні володіння Плантагенетів у Франції.

«ЧОРНА СМЕРТЬ» ТА ЇЇ НАСЛІДКИ Ще на початку Столітньої війни Західну Європу охопила епідемія чуми. Вона розпочалася в 1346 році в Криму, звідки поширилась по всій Візантії, Італії, Франції, перекинулась до Англії, а у 1349-1350 роках охопила Німеччину, Польщу, Скандинавію. Особливо лютувала чума в містах. Інколи вимирали цілі міста, нікому було ховати мертвих. Жертв епідемії було так багато, що чимало сіл і міст цілком обезлюдніли, а поля почали заростати лісом. Приблизно за три роки нечуваної біди населення Європи скоротилось на третину. Ця епідемія відома в історії європейців під назвою «чорна смерть».

Різке скорочення людності спричинило до серйозних змін у господарському житті. Зменшилась потреба у продуктах харчування. Маловрожайні землі перестали обробляти, перетворивши їх на пасовища. На ринках з'явилося більше привозних продуктів, ніж до епідемії. У зв'язку з цим пожвавилось торгове життя в Європі. Стало вигідніше поставляти зерно зі Східної Німеччини, Прибалтики і Польщі, ніж вирощувати його на місці. Саме тоді з'явились дуже багаті люди - засновники майбутніх купецьких і банкірських династій.

ГЕРЦОГ КАРЛ СМІЛИВИЙ І КОРОЛЬ ЛЮДОВИК XI Після Столітньої війни стосунки між бургундськими герцогами та французькими королями загострилися. З одного боку, бургундський герцог Карл Сміливий прагнув проголосити свої володіння самостійним королівством, з другого — французький король Людовик XI (1461- 1483) хотів якнайшвидше зібрати під своєю владою всі французькі землі, в тому числі й Бургундію. Тому Карл Сміливий підтримував або сам організовував змови великих сеньйорів проти французького короля. Одного разу він сказав: «Я так люблю Францію, що бажав би їй не одного, а шістьох королів». Герцог Бургундський бачив себе не тільки королем, але й німецьким імператором. Імператорська корона була йому потрібна для того, щоб поквитатися з підступним та скупим королем Франції Людовиком XI і на чолі воїнства всього християнського світу відправитися в новий Хрестовий похід звільняти Єрусалим. Переговори Карла Сміливого з німецьким імператором та плани видати заміж єдину дочку і спадкоємицю за його сина викликали тривогу Людовика XI.

Людовик XI у боротьбі зі своїми противниками не гребував ніякими засобами, не раз вдавався до обману, порушував дане слово. Обережний і хитрий, король вміло використовував помилки, яких припускався гордий і зарозумілий герцог. Хто знає, чим би скінчилася боротьба між Бургундією і Францією, якби Карл Сміливий не вдався до сумнівної авантюри.

Герцог Бургундський посварився зі своїми сусідами-швейцарцями - мешканцями гірського альпійського краю — і вирішив їх провчити. Він зібрав військо і рушив у бік Альп. Однак цей похід закінчився його поразкою в двох битвах. Селянська піхота у важкодоступній гірській місцевості мала перевагу перед рицарською кіннотою, та й артилерію бургундці змушені були залишити на полі бою. Довідавшись про перемогу швейцарців, підвели голову вороги Карла. Не встигнувши добре підготуватися, герцог розпочав з ними війну. В черговій битві в січні 1477р. він загинув.

Цією звісткою скористався Людовик XI. Його війська одразу оволоділи Бургундією. Інша частина колишніх володінь Карла Сміливого, в тому числі й Нідерланди, відійшла до Священної Римської імперії внаслідок шлюбу спадкоємиці герцога з сином німецького імператора. Бургундська держава зникла з карти Європи разом з мріями про відродження рицарства і хрестових походів. Час вбраних у лати рицарів минув. З появою вогнепальної зброї та найманих армій їм уже не залишалося місця на полях європейських битв.

ЗАВЕРЩЕННЯ ОБ'ЄДНАННЯ ФРАНЦІЇ Людовику XI вдалося приєднати до своїх володінь також велике Провансальське графство з містом Марсель. Після його смерті до Французького королівства увійшла Бретань - герцогство на північному заході континенту. Так до кінця XV ст. завершилося об'єднання Франції.

Одночасно відбувалося зміцнення королівської влади. Тепер король правив країною за допомогою