допомогу та ін. Етикет, в основі якого лежать дані принципи, дозволяє дбати про те, щоб повага до людської гідності і турбота про Особистість не перетворювалися на заохочення тих, хто порушує норму. Адже й тепер нерідкі випадки, коли порушник загальноприйнятих норм поведінки зустрічає співчуття деяких «гуманістів», що забувають про шкоду, яку порушники завдають честі й гідності інших людей. Жаліти п'яного або тве-резого хулігана – це значить не жаліти, не любити по-справж-ньому тих, кому він отруює життя.
Принципи гуманізму й демократизму втілені в ряді мораль-них вимог, що безпосередньо відбиваються у культурі взаємовід-носин. Серед них передусім слід назвати ввічливість, тактовність, скромність, точність.
Ввічливість – форма взаємовідносин з оточенням як знайо-мим й близьким, так і незнайомим.
Сутність ввічливості – доброзичливість. Зустрічаючи люди-ну, говоримо їй «доброго ранку», «добридень», «добривечір». Про-щаючись, говоримо «до побачення», ніби сподіваючись зустрі-тися ще раз. Звертаючись до людини з дріб'язковим проханням, вживаємо вираз «будь ласка». Поняття добра органічно входять до багатьох загальноприйнятих формул чемності. Цим самим виявляється зв'язок справжньої ввічливості з гуманізмом у тому соціальному сенсі, який надається цьому поняттю.
Зрозуміло, у житті виникають ситуації, коли, наприклад, не-обхідно мати справу з людиною, яка з тих чи інших причин не заслуговує на повагу, але це не означає, що можна принижувати її людську гідність, розмовляти з нею брутально. Ввічливість по-трібна навіть тоді, коли говоримо людині неприємне, якщо вона на те заслуговує.
Споріднене з ввічливістю поняття «коректність», яке має особливий відтінок, що полягає у вмінні за різних ситуацій три-мати себе у межах загальноприйнятих правил пристойності. Звичайно, за будь-яких правил етикету поведінка людини багато у чому залежить від стану її нервової системи, характеру, темпераменту.
Кожний іноді може опинитися у певній конфліктній ситуації на роботі, у родині, побуті. Іноді конфлікт виникає через різне розуміння одних і тих самих явищ морального життя. Причому не завжди одні люди у конфлікті діють з аморальних міркувань, а інші – з моральних. Такий погляд був би спрощеним. Бува-ють випадки, коли обидві сторони діють з кращих і цілком моральних мотивів, але їхні різні уявлення, зумовлені традиція-ми, вихованням, можуть викликати різні оцінки одних і тих самих подій та вчинків. Виявити коректність – означає зберег-ти гідність, не принизитися до рівня розбещеного обивателя.
Вимоги коректності у взаємовідносинах відповідають інтере-сам усіх. При дотриманні цих вимог у суперечці можна швидко дійти згоди. У службових відносинах коректність допомагає усу-нути те, що шкодить інтересам справи, в особистих – вона сприяє взаєморозумінню людей.
Тактовність – це почуття міри, яке необхідно зберігати у розмові, в особистих і службових стосунках, уміння відчувати межу, переступивши яку, можемо незаслужено образити людину.
Тактовність вимагає всебічного урахування всіх обставин, у тому числі й психологічного стану людини, урахування своєрід-ності її як особистості.
Тактовність полягає в умінні не помічати упущення іншої людини. Тактовна людина не звернеться до співрозмовника із запитанням, яке поставить того в незручне становище. Нав'яз-ливість, настирливість, навіть якщо вони викликані найкращи-ми намірами (наприклад зробити послугу, допомогти), викли-кають негативну реакцію. Почуття міри, що дозволяє виявити повагу до гідності іншої людини і разом з тим зберегти власну гідність, – ось до чого зводиться тактовність.
Скромність – невід'ємна риса культури взаємовідносин. Скромна людина ніколи не вважає себе видатною, неординар-ною особистістю. Вона не відмовляється від самооцінки та завж-ди зіставляє її з думкою оточуючих людей. Скромність – це не самоприниження, відмова від гордості, незалежності, самостійності у поведінці. Скромність виявляється у вмінні бути самим собою і не грати якусь невластиву роль. Разом з тим справжня скромність не повинна спричинятися до скутості у поведінці, але це не означає, що вона має бути джерелом розв'язності. Органічно поєднується зі справжньою скромністю почуття власної гідності, уміння у розмові, манерах показати, що ви нікому не дозволите поставити себе у моральному відношенні нижче від інших.
Із скромністю пов'язана простота – якість, яка ніяк не оз-начає відмови від прийнятих V суспільстві норм етикету. Дозво-лити собі фамільярність або лише з власної ініціативи перейти на «коротку ногу» з людиною, яка займає підлегле положення, – це зовсім не означає виявити простоту у взаємовідносинах. Іноді можна зустрітися з таким розумінням простоти, коли духовний світ особистості навмисне зводиться до вкрай низького рівня.
Одна з найважливіших вимог культури взаємовідносин – точність. Точність означає вміння шанувати своє слово, не ки-дати його на вітер. Якщо людина завжди виконує те, що обіцяє, якщо приходить о тій годині, на яку призначено зустріч, зна-чить, на таку людину можна покластися.
Виконуючи вимоги точності у ділових, службових відноси-нах, у громадському житті, людина не підведе колектив, не зірве виконання важливих завдань, не порушить ритм виробничої діяльності.
Точне вираження своїх думок, уміння без зайвих слів сфор-мулювати те чи інше положення так, щоб воно не було двознач-ним, також важлива вимога культури взаємовідносин.
Ввічливість, скромність, простота, тактовність і т. ін. у сучас-ному етикеті всіх країн світу – загальноприйняті норми пове-дінки. Разом з тим ці норми можуть по-різному виявлятися у поведінці людей. Отже, можна говорити про різний стиль пове-дінки. Стиль поведінки – це сукупність норм, правил поведін-ки, які притаманні даному індивіду залежно від його мораль-них, естетичних, політичних, професійних поглядів, інтересів, настанов, його життєвих позіщій. На стиль поведінки людини впливають і матеріальні умови її життя, тому в ньому розкри-вається соціальна сутність людини. Стиль поведінки виробляється протягом усього життя і виявляється у спілкуванні, мові, вчин-ках людини.