уміє в міру можливостей відгукнутися на прохання підлег-лих особистого характеру, не намагаючись потім подати свою участь як неоціненну послугу;–

ввічливо звертається до підлеглих з діловими дорученнями;–

уміє бути досить толерантним до окремих недоліків своїх підлеглих і у повсякденній роботі враховує це.

Підлеглі мають поважати свого керівника – без цього не-можлива нормальна робота. Та поважати – не означає підкрес-лювати свою любов до нього і принижуватися до підлабузництва.

Людина, що добре розбирається у питаннях за своїм фахом і ставить інтереси справи над симпатіями й антипатіями началь-ства до себе, ніколи не принизить своєї гідності підлесливим потуранням. З іншого боку, справжній керівник завжди відрізнить підлабузника від людини гідної.

УСПІХИ в роботі, високе становище нерідко наморочать голо-ву людині, і вона перестає бачити, що успіхи – результат праці всього колективу, починає вважати себе «незамінною», зверхньо ставиться до оточуючих, звикає до похвал і лестощів.

У колективі мають існувати відносини доброзичливості і ви-могливості, поваги і відповідальності, дисциплінованості і ввічли-вості, бо тільки такі норми культури поведінки сприятимуть ефективній роботі усього колективу, особистому успіхові й ав-торитетові керівника, професійному зростанню і розвиткові кожного члена колективу.

Засвоєння цих норм і правил етикету дозволить майбутньо-му спеціалісту легко влитись у трудовий колектив, правильно побудувати службові відносини, сприятиме швидкому оволодінню професійними навичками і допоможе стати справжнім фа-хівцем і культурною людиною.