Найбільш рання та цінна пам'ятка архітектури цього типу — ступа в Санчі, споруджена в III ст. до н.е. В І ст. до н.е. ступа була розширена та обнесена кам’яною огорожею з чотирма воротами, які орієн-тувались на чотири сторони світу — південь, північ, захід, схід. Огорожа ніби відокремлювала священ-ну територію від мирської суєти. Кам'яні ворота в Санчі були прикрашені скульптурою із зобра-женням буддійських сюжетів та символів. Фігуру Будди тоді ще не зображували: його присутність передавали у вигляді сліду босих ніг, «дерева Бод-гі», під яким Будда осягнув просвітлення, тощо. Будду не зображували, тому що, ставши просвітле-ним, він вийшов за межі земного життя й зали-шив в ньому лише свій слід. Його відхід в нірвану і символізувала ступа.

Стамбга — кам'яний стовп (рис. 2.3.3), при-крашений скульптурою (найчастіше — символіч-ної тварини). Стамбги також споруджували в міс-цях, пов'язаних з історією буддизму. На стовпах вирізьблювали написи, принципи буддизму. Таким чином, стамбги, як і ступи, повинні були поширю-вати вчення буддизму.

Найвідоміша зі стамбг, споруджених за Ашоки, — стамбга в місті Сарнатг. Ця колона увінчана фігурами чотирьох левів, які оберігають чотири сто-рони світу. На спинах левів — колесо, що символі-зує вічне повернення, вічне повторення всього у житті. Під передніми лапами левів — колеса дгарми — символи людської долі. Обабіч композиції знаходяться фігури слона, коня, бика та лева, що мчать. Вони символізують сторони світу (подібні символи тварин-охоронців сторін світу використовували ще в сиву давнину, їх можна побачити на печатках Мохенджо-Даро та Хараппи). Леви тримають у пазурах квітку лотоса пелюстками донизу, що є символом чистих поривань.

У період правління Ашоки починається також будівництво буддійських печерних храмів чайтьїв, які вирізьблюють у скелях. Чайтьї — це прямокутні зали з напівкруглим завершенням навпроти входу, де пізніше по-чали ставити статую Будди. Чайтьї прикрашали колонами, за якими розміщу-вали статуї богів, людей, тварин (слонів та коней), а також різьбою по каменю та живописом. Ці печерні храми символізували самітницьке життя Будди, який закликав відійти від суєтного світу. Після смерті Будди його послідовни-ки стали засновувати монастирі, які належали до ансамблю чайтья.

З цього типу культових споруд найкраще зберігся храмовий комплекс в Аджанті, що складається з 29 печер, висічених з III ст. до н.е. по VII ст. н.е. Аджантські печери відомі своїми розписами, які вкривають стіни та стелі внут-рішніх приміщень. Тут — зображення тварин, птахів, квітів, міфологічних ге-роїв та подій із життя Будди, побутові сцени. Розписи вражають різноманітніс-тю тем і сюжетів, а також майстерністю та фантазією художників. Для при-кладу можна сказати, що на стінах Аджанти зображено кілька сотень жінок, але не знайти серед них двох з однаковою зачіскою.