Одвічні пошуки й проблеми людської душі, що називають моральними, - це, звісно, важливо і цікаво для кожного. Порядна людина має рахуватися з вимогами моралі. Проте, хіба ми не бачимо, як раз у раз святкує життєві перемоги той, хто здатний через ці вимоги переступити? Що за порядність на голодний шлунок? Може моральність – це привілей тих, хто має достаток? А може мета моралі в тому, щоб здобути цей достаток, звільняючи себе і своїх близьких від злиденності, несумісних з людською гідністю?

Ставлячи ці запитання, ми вже занурюємося в царину етики, в роздуми про людську моральність, про її критерії і сутність, структура і функції.

Більш повне уявлення про сутність моралі дає аналіз ї структури та функцій.

В структурі моралі можна виділити три основні елементи: моральна діяльність, моральні відносини, моральна свідомість. Основою моралі є моральна діяльність людей.

Структуру моральної діяльності, як і будь-якої людської діяльності, складають мета, засоби і результат. Кожна діяльність має свою конкретну мету (людина планує, передбачає) і разом з тим, завжди присутній моральний мотив (в ім’я чого здійснюється дана справа: в ім’я добра, справедливості, інших моральних цілей чи містить злий умисел). Ця сторона передбачає моральний зміст мети.

В будь-якій предметній діяльності можуть використовуватись прийняті чи не прийняті з точки зору досягнення мети – засоби. Наприклад, в діяльності працівників міліції при проведенні допиту, який переслідує гуманну ціль, можуть використовуватися як гуманні так і негуманні засоби: погроза, психологічний тиск, насильство. Ця сторона передбачає моральний зміст засобів діяльності.

Так само як мету і засоби, предметна діяльність і результат (зроблено те і те) зі своїми ранніми чи пізніми, позитивними чи негативними наслідками, які можуть сприяти досягненню морального ідеалу або ж навпаки. Такий один з аспектів моральної характеристики людської діяльності.

Інший моральний аспект діяльності зв’язаний з тим, що в будь-якій людській діяльності між її учасниками складаються специфічні моральні відносини (колективістські, формальні чи неформальні, гуманні чи індивідуалістичні). І в решті решт, відношення людини до своєї праці може бути як добросовісним, сумлінним, так і недбалим, формальним.

Розглянуті вище аспекти і складають зміст поняття “моральна діяльність”. Таким чином, моральна діяльність виступає як сторона, аспект, якісна ознака людської діяльності в будь-якій її сфері і матеріальній, і політичній, і правовій, побутовій і т.п., оскільки останні продиктовані моральними мотивами (почуття обов’язку, устремління до добра, справедливістю до реалізації суспільних ідеалів), можуть бути піддані моральній оцінці.

Другим структурним елементом (блоком) моралі є моральні відносини – дві сторони одного історичного процесу. Моральні відносини формуються в процесі моральної діяльності, є її продуктом і разом з тим виступають її умовою, через які здійснюється ця діяльність.

Моральні відносини існують у вигляді сукупності тих залежностей і зв’язків, в які вступають люди в процесі моральної діяльності. В них відображається об’єктивний соціальний інтерес суспільства, класу, групи, колективу, особистості. Вони закріплюють на практиці зразки поведінки і виступають як єдина, внутрішньо організована, взаємно підлегла і зв’язана сукупність норм, заборон, існують як певна система. Кожний індивід, незалежно від своєї волі і бажання з необхідністю включений в сферу моральних установок.

Однією з важливих особливостей моральних відносин є їх універсальність. Остання виявляється в тому, що вона пронизує всі сфери життя і діяльності людей.

В залежності від об’єкту моральні відносини можна класифікувати на такі види: моральні відносини суспільства і особистості; особистості і особистості; особистості до самої себе; особистості до людства.

За ознакою універсальності і сфер моральні відносини можна класифікувати на: відношення до праці і стосунки з людьми в процесі праці; відносини в суспільно-політичній діяльності; в правовій, науковій, педагогічній, сімейно-побутовій і т.д.

Вся система моральних відносин є необхідною умовою і засобом морального розвитку особистості. Включаючись в ці відносини, індивід осягає розумом моральний зміст діяльності суспільства, класу, групи, своєї діяльності, освоює суспільно вироблений моральний досвід і робить його своїм. Останній закріплюється в суб’єктивній моральній свідомості, моральних потребах, почуттях, нормах, ідеалах, які виступають внутрішнім стимулом його власної діяльності і поведінки. Багатство і розмаїття моральних відношень в які включена особа, визначають багатство і розмаїття її моральної культури.

Моральні відносини – це завжди значимі взаємовідносини людей, той ціннісний каркас їх зв’язків, який закріплений в натурі людей, визначає їх самопочуття, розуміння сенсу і значимість буття, канали морального спілкування, регуляції поведінки і передачі морального досвіду. (Для хірургічного лікування рана, яку наніс злочинець, і виробнича травма – однакові. Але з точки зору моралі, рана, яку наніс злочинець, виражає свідоме посягання на життя і гідність іншої особи. Саме ця дія має аморальне значення, вимагає морального засудження, а юридично кваліфікується як злочин).

Будь-який вчинок людини, в якому проявляється певне моральне відношення, об’єктивно набуває значення позитивної чи негативної цінності чи їх суперечливого поєднання.

Зі змінами матеріальних, соціально-економічних умов життєдіяльності людини проходить і зміна тих цінностей, які були закріплені в духовній культурі суспільства, в прийнятих в ньому моральних відносинах. Зникають старі і з’являються нові цінності змінюється їх взаємна підлеглість – одні висуваються на перший план, інші усуваються на другий. Разом зі змінами моральних відносин людей в суспільстві змінюється їх моральна свідомість.

Третім елементом (блоком) загальної структури моралі є моральна свідомість. Як специфічна форма суспільної свідомості, вона зароджується в процесі діяльності, безпосередньо відображає моральну практику, а через неї економічний базис