ТРОПАК (від давньоруського "тропати" - тупати ногами) близький за стилем та характером до гопака:

Пішла б же я на музики,

Коли б мала п'ятака, п'ятака,

Закрутилася б навіки - навіки

Та вдарила б гопака, гопака,

Бо я зроду та веселая така.

Порівняймо:

Ой, піду я на музики,

Бо дав батько п'ятака,

Закружуся я набоки

Та вдарю я тропака.

Приспів:

Туп, туп ніженьками,

Цок, брязь підківками!

Гоп-чук-га, тропака,

Бо я зроду така!

Ось варіант танцю, який побутував на Волині, Поліссі, а зв'язано це з носінням личаків, постолів:

Бийте, дівки, тропака.

Не жалійте лаптів,

Бо як ції поб'єте,

Батько нові поплете;

Матка кучі надере,

Брат обори пов'є.

Як видно з аналізу поетичних текстів, танець сольний виконується в основному дівчатами. Саме сольне виконання і яким йому чарівності, невимушеності, імпровізації. Проте, як свідчать тексти, не виключена і дуетна форма:

Свистун, свистун,

Щоб ти провалився.

Один вечір пристояв (варантодну нічку переспав),

А вже й похвалився.

Відразу ж зробимо застереження, що доля до нього я? прихильна. Воістину слов'янський, давньоруський емоційний, з великим динамічним зарядом, жартівливо-завзятий, з цікавим музичним матеріалом, тропак не в пошані у сучасних балетмейстерів.

Лексика імпровізаційна, експресивно-моторна: дрібушечки, притупи, підкуйки, ключі, голубці.

Це підтверджують слова наведених танцювальних пісень:

"Закружусь я набоки" (крутки).

"Туп, туп ніженьками" (притупи).

"Брязь підківками" (голубці) і ін.

Композиція: Довільне мереживо побудов залежно від темпераменту, віку.

Музика. Музичний розмір 2/4. Гопаковий характер з виходом у нюансах на козачок.

Кращі зразки. Музична форма тропака характерна для українського мелосу. її використали А.Рубінштейн у "Тропаку", П.Чайковський у "Тропаку" (балет "Лускунчик"), М.Мусоргський у вокальному циклі "Пісні й танці смерті".

КОЗАЧОК. Назву танцю дослідник української народної хореографії А.Гуменюк пов'язує з життям козаків-воїнів. Однак побутує й інша усна версія (дослідникам до неї необхідно завжди прислуховуватися), що назва танцю від слова "козачок" (хлопчик на побігеньках у багатого козака, пана). Він зобов'язаний набити тютюном люльку, принести келих вина, відремонтувати взуття та ін.

Не будемо дошукуватися етимологічної суті назви танцю, він відноситься до кінця ХVІ-го – початку ХVІІ ст. (часу виникнення українського лялькового видовища та вертепу, у другій частині якого головна дійова особа козак-запорожець, що вміє грати на бандурі та завзято танцювати) - і лише констатуємо, що це один з найпоширеніших українських танців.

Виконується "Козачок" парами у масових танцювальних композиціях. Більше танцюється дівчатами, на відміну від сольного гопака, що виконують тільки чоловіки. Побутує сольний варіант для дівчини та дуету.

Лексика. Комбінації бігунців, падебасків, доріжок, припадань, голубців, нескладних присядок, повзунців.

Композиція. Різновиди колових побудов з солістами і без півкола, спіралі та ін. На відміну від гопака, козачок не розподілу на чоловічі та жіночі масові танцювальні епізоди.

Музика. Музичний розмір 2/4. Темпи швидкі, що переходять нерідко в дуже швидкі з дрібним ритмічним малюнком. Для козачків характерні внутрішньоладові інтонації, нюанси. Мелодії складаються з двох-трьох і більше періодів, що повторюються у нових розробках.

Кращі зразки. Емоційно-виразні мелодії приваблювали і приваблюють композиторів, які використовують їх у своїх творах. Ще у XVIII ст. польські композитори вводили козачки у балети та опери. Зустрічаються вони і в перших російських валетах "Нова героїня, або Жінка-козак", "Торжество Росії" та українських "Маруся Богуславка" і "Ніч перед Різдвом" А.Свєшникова, "Лілея" К.Данькевича; операм - "Катерина" Аркаса, "Різдвяна ніч" та "Тарас Бульба" (народна музична драма) М.Лисенка, "Богдан Хмельницький" К.Данькевича; танцювальній сюїті А.Коломійця, а також у п’єсах С.Гулака-Артемовського, І.Котляревського, Г.Квітку-Основ’яненка, Карпенка-Карого, М.Кропивницького, М.Старицького.

Цікаві й окремі твори для симфонічного оркестру, Ірнсвячені тільки цьому танцеві - "Малоросійський козачок" Даргомижського та "Козачок" Л.Ревуцького, по-сучасному звучать, написані спеціально для сольного виконання жіночий козачок І.Іващенка і його ж "Весняний козачок", що сьогодні є кращим сценічним варіантом цього танцю в масовому, мішаному виконанні. Окремого слова заслуговує "Козачок" у постановці А.Кривохижі та Г.Клокова.

- Чабарашки: живі танцювальні мелодії в ритмічному та інтонаційному аспектах нагадують формою козачок, але явним музичним діалектом західних областей України.

Кращі зразки. Цікаві обробки С.Турули, О.Кольберга, п’єси ІІІ скрипки та фортепіано "Чабарашки" С.Людкевнча.

Сценічних варіантів нема.

ШУМКА (від польського - ягілка) - жартівлива танцювальна пісня у західних областях України та Польщі або (танцьовка до танцю, окремий танець, за темпом тяжіє до коломийок:

Ой, мій милий умер, умер

Та в коморі дуду запер,

А я пішла муки брати,

Стала мені дуда грати.

Лексика. Прості ходи, рухи-пози, особливо в парах, присядки, повороти в парах і окремо у чоловіків та жінок.

Композиція. Колова побудова танцю у парному танцюванні. Музика. Музичний розмір 2/4. Темпи швидкі. Характерні внутрішньоладові нюанси.

Кращі зразки. Форму шумки використовував Т.Шевченко у пісні Кобзаря (поема "Гайдамаки"):

Отак чини як я чиню:

Люблю дочку абичию

Хоч попову, хоч дякову,

Хоч хорошу мужикову.

Поезія Т.Шевченка "Ой, на горі ромен цвіте", усіма любима пісня "Повій, вітре, на Вкраїну" С.Руданського написані у розмірі шумки.

Цікаві шумки М.Завадського. Сценічний зразок тепер відсутній та чекає на рішення хореографів.

ДУМКИ - пісенні й танцювальні мелодії з повільним темпом та ліричним або лірико-епічним забарвленням. Термін "думка" введено фольклористами у XIX ст.

Лексика та композиція схожі з шумками. Музика. Музичний розмір 2/4.

Кращі зразки. Оригінальні думки у М.Завадського, який використовував у них гармонійні та мелодичні малюнки шумок.

П.Чайкозський, М.Балакирєв, В.Заремба, А. Коціпінський, А.Дворжак вживали назву "думка" у своїх інструментальних та вокальних п'єсах. М.Лисенко використав думку у другій український рапсодії для фортепіано, С.Монюшко - в опері "Галька", М.Мусоргський - у "Сорочинському ярмарку" як окремі розділи твору.

КОЛОМИЙКА. Трансформувалася з синкретичного жанру-хороводу. Про це свідчать нинішні коломийки - пісні, коломийки - танці, коломийки - інструментальні п'єси. Дуже часто ці складові компоненти поєднуються. Побутує на Гуцульщині, Буковині, Закарпатті. З хороводом зв'язана й одна з гіпотез (на наш