Культура нового часу (ХVІІ-ХІХ ст.)

З'являється мистецтво в його сучасному

розумінні, тобто мистецтво світське, автономне

у своєму розвитку

Народжується роман як літературний жанр,

опера, сучасний театр, архітектура масових

забудов, промислова архітектура

Виникають національні Академії наук,

з'являються перші газети, з'являється

міський транспорт

Класицизм

Класицизм (франц. dassicisme) -художній напрямок у європейському мистецтві XVII-XIX століть, що виник в епоху формування могутніх централізованих монархій.

Орієнтуючись на античні зразки, класицизм проголошував ідею громадянського обов'язку, морального пафосу, підпорядкування індивідуальності інтересам нації і держави.

Найбільш яскраві представники: Ж.-Л.Давид (живопис); Е.М. Фальконе (скульптура); Гайдн, Моцарт, Бетховен, Глюк (музика).

БАРОККО

Барокко (від італ. barocco -букв, «вичурний»,«диво-вижний») - стиль, що отримав розвиток у XVII і поч, XVIII ст. Основна соціальна база барокко - дворянська і католицька культура епохи абсолютизму. Мистецтво барокко прагне до величавості, патетичності, драматизму, передачі складних почуттів. З найбільшою визначеністю цей стиль виразився в архітектурі та декоративному живописі.

ІМПРЕСІОНІЗМ

Імпресіонізм (фр. impression - враження)

Художники прагнули передати у своїх творах безпосереднє враження від навколишнього середовища, створивши зображувальними засобами ілюзію світла і повітря. Для цього вони використовували оптичне змішання фарб, розклавши їх на основні кольори спектру, не змішуючи їх на палітрі.

Справжнім главою імпресіоністів був Клод Моне (1840-1926).

МОДЕРНІЗМ (modern - сучасний) -сукупність напрямків, що склалися в мистецтві XX ст.

Кризовий характер культури як переломного

моменту в розвитку культури

Теоретичною базою модернізму стали філософія

життя, неокантіанство, феноменологія,

інтуїтивізм, фрейлизм

Мистецтво відмовляється наслідувати природі і

зображувати видиму дійсність, бажаючи,

подібно науці, проникати в потаємне, невидиме

Елітарний характер, що поєднується з

прагненням змінити суспільство і

створити масове мистецтво

САЛЬВАДОР ДАЛІ (1904-1988 pp.)

Сюрреалізм виник як напрямок після першої Світової війни у Франції. Його творці - молоді художники, поети розглядали сюрреалізм як спосіб пізнання підсвідомого, надприродного. Спираючись на психоаналітичну філософію Зі'мунда Фрейда, художники зображували не тільки реальний світ, але і сни, галюцинації, фантазії. їх залучала ідея Фрейда про мистецтво як один з засобів сублімації.

БАГАТОЛИКИЙ «ЧОРНИЙ КВАДРАТ»

Супрематизм (фр. suprematie - панування, перевага) указує на панування інтуїтивного чистого почуття, що оперує чистим кольором і площинними геометричними формами при відображенні зовнішнього світу.

При повному зануренні в субстанцію «Чорного квадрата» свідомість, у кінцевому рахунку, доходить до крайніх меж усвідомлення чорного як Абсолюту. «Квадрат» - символ землі і всього земного перетворюється в цій крапці виміру в більш фундаментальний символ - символ неба.

ПОСТМОДЕРН

XX ст. ввійде в історію як культура постмодерну.

Постмодерн - особливий тип світогляду, зорієнтований на формування такого життєвого простору, у якому головними цінностями є воля в усьому, спонтанність діяльності людини, ігрове начало. Постмодерністська свідомість спрямована на заперечення усякого роду норм і традицій - етичних, естетичних, методологічних тощо, на відмовлення від авторитетів будь-якого рангу, починаючи від держави, великої національної ідеї, етичних парадигм і закінчуючи правилами поведінки людини в спілкуванні з іншими. Постмодерністське мистецтво відреагувало на цей соціальний «запит» ідеєю «подвійного кодування», тобто поєднання в одному творі двох адресатів - культурної еліти і людини «з вулиці», що обтяжело процес сприйняття творів навіть для «високочолої» еліти.

Постмодернісгські письменники створюють художні твори, у яких немає ні героїв, ні особистостей, ні лідерів, де усе спрямовано на руйнування ієрархії цінностей, урівнювання «святого і бісівського», забуття імен і дат, змішування стилів і часів.

Визнається можливість нескінченного числа картин , світобудови, жодна з яких не може претендувати на істинність, тому то не існує способів і методів пізнання дійсності, що були б вільні від впливу людських бажань, потреб, мотивацій.

7.Висновок

На початку ХХІ ст. західна культура все впевненіше шукає шляхи виходу з названих протиріч. Це пов’язано з виникненням широкомасштабного соціокультурного зсуву, що отримав назву постмодернізмом). Цей напрям у сучасній культурі і культурології сформувався в 70-80 роках ХХ ст. Саме в цей час була усвідомлена обмеженість раціоналізму і того, що наслідки культурного прогресу поставили під загрозу знищення часу і простору самої культури. Е.Піддер обґрунтував появу постмодернізму “втомою від прогресу”.

Л.Мам форд говорив: “Сучасне західне суспільство все більше перетворюється на “мегамашину” – до країв раціоналізований і бюрократичний механізм, який придушує особистість і перетворює її на бездушну деталь, що виконує відповідні їй обов’язки; особистісні зв’язки людей підмінюються технологічними відношеннями, гуманізм і справедливість стають жертвами бездушної організації суспільства.

Сучасна західна культура досить живуча і продовжує існувати, незважаючи на інші голоси філософів, письменників, художників про її загибель. Їй вдалося вистояти в двох світових війнах, у боротьбі з фашистськими і комуністичними режимами, які проголошували себе носіями нової і більш досконалої, ніж вона, культури. Мало того, творчі можливості західної культури не тільки вичерпались, але ще більше зросли. Її досягнення у ХХ ст. стали настільки значними, що видозмінили умови життя всього людства земної кулі.

Використана література

Є.А.Подольска, В.Д. Лихвар, К.А.Іванова Культурологія – Київ, 2005.

О.Забужко. Дві культури – Київ, 1990.

Є.А.Подольська, В.М. Назаркіна, А.О. Яковлєв. Освіта як чинник розвитку особистості в соціокультурному контексті. – Харків: Золоті сторінки, 2002.

А.С.Кармин. Культурологія. – СПб., 2001.