форм, помпезність у сценічній інтерпретації, як і зовнішня красивість, перекреслюють художність лексики, порушують логічний і, разом з тим, образним зміст руху. Образність лексики - одна з найважливіших відмінних рис реалістичного мистецтва танцю. Використання складних структурних поєднувальних рухів допомагає балетмейстеру вирішувати сюжетні художні роздуми. Проте, перенасичувати ними без потреби хореографічний текст не варто.
Текст повинен допомагати у розкритті підтексту твору. Приміром, у героїчній танцювальній композиції "На Січі Запорозькій" В.Михайлова маємо логічне поєднання дуже складних українських чоловічих лексичних конструкцій з елементами акробатики, фехтування. І все це умотивовано сценічною дією, змістом танцю.
Дуже важлива риса лексики - її природність, безпосередність, тобто та основа, на якій простежується єдність змісту та форми ару. Показовий у цьому плані досвід роботи П.Вірського над мініатюрою "Чумацькі радощі". За допомогою образних, виконанням рухів автор показав яскраві людські характеру. Він знайшов майстерне співвідношення складної психологічної характеристики персонажів на основі простої і образно-характерної народної лексики.
У композиції "Про що верба плаче", створеній П.Вірським за мотивами творів Т.Г.Шевченка, народна артистка України В.Котляр створила повний драматизму образ української жінки.