Глина – сировина керамічної промисловості, матеріал для виробництва художніх виробів та творів вжиткового мистецтва.

Вступ

Існуюча наукова гіпотеза (думка) твердить про початок діяльності людини в старокам'яну добу (палеоліт) (100000 р. до н.е.) в т.зв. мустьєрську добу. В цю добу людина навчилась видобували вогонь і разом з цим обробляли глину, готуючи примітивний посуд для своїх потреб.

Перші витвори мистецтва з глини (статуетки) датуються 23000 р. до н.е.

На території України поява таких статуеток відноситься до доби пізнього палеоліту (епохи оріньокська-солютрейська-мадленська – 25000-15000 р. до н.е.).

Біля 9000 р. до н.е. в Японії склалася культура Дзйомон – ремісники оздоблюють глиняний посуд узорами.

Ще в новокам’яну добу (неоліт) (7000-6000 р. до н.е.) на території України людина починає виробляти посуд з глини з різними прикрасами і гончарство дуже облегшує життя.

Найстаріші будови в Західній Азії із цегли-сирцю датуються біля 8000 р. до н.е. А побудова першого міста Чатал-Хююк (Турція) із цегли-сирцю датується біля 6000 р. до н.е. В будинках, що прилягли один до другого споруджених із цегли-сирцю в цей час жило більше 5000 мешканців. В головній кімнати будинку цього міста стояли лавки на яких сиділи і спали були місця для ватри і піч. Міщани займалися зброярством, ткацтвом і гончарством. Біля 4500 р. до н.е. широкого розмаху набирає гончарство в Намібії.

Ще в кам’яному віці в Китаї будували глинобитне житло з дахом в формі конуса, а починаючи десь біля 5000 р. до н.е. стали будувати їх із цегли сирцю.

Біля 4000 р. до н.е. мешканці західного побережжя Африки виготовляють глиняний посуд.

Біля 2500 р. до н.е. в долині ріки Інд (Індія) великими містами були Харапп, Мохенфно-Даро та Лахол. Харап і Мохенджо-Даро зайняли площу біля двох квадратних кілометри. В кожному місті будували храм, громадські басейни для омивання з підігрівом води, великі споруди (можливо дитинці) та зерносховища.

Будинки будувались двохповерховими із випаленої цегли і для захисту від вологи стіни і дахи покривались бітумом. Місто процвітало на протязі 1000 років. І біля 1700 р. до н.е. воно було зруйноване землетрусом і наводненням.

1. Класифікація глин і визначення показників

Глини, як сировина для кераміки, представляють собою групу гірських порід, які складаються із глинистих мінералів і являються сировиною для кераміки класифікуються за слідуючи ми ознаками:

за вогнетривкістю;

за вмістом оксиду алюмінію (Al2O3);

за вмістом красячих оксидів (Fe2O3 і TiO2);

за вмістом водорозчинних солей;

за мінеральним складом;

за вмістом тонко диспансерних фракцій;

за вмістом тонкодисперсних фракцій;

за вмістом крупнозернистих включень;

за пластичністю;

за механічною міцністю на згиб в сухому стані;

за стікаємостю;

за вмістом вільного кремнезему.

Показники за даною класифікувати встановлені Держстандартом 9169-75, який діє на даний час.

Визначення показників якості глинистої сировини повинно проводитись:

вогнетривкість – Держстандарт 4069-69;

вміст оксиду алюмінію (Al2O3) – Держстандарт 2642.1-71;

вміст хлор-іонів в водяні витяжці – Держстандарт 21216.7-75

вміст кальцію і магнію в водяній витяжці – Держстандарт 21216.6-75;

вміст сульфат-іонів в водяній витяжці – Держстандарт 21216.8-75;

вміст двоокису вуглецю – Держстандарт 21216.5-75;

мінеральний склад – Держстандарт 21216.10-75;

вміст тонко диспансерних фракцій – Держстандарт 21216.2-75;

вміст крупнозернистих домішок – Держстандарт 21216.4-75;

пластичність – Держстандарт 21216.1-75;

міцність – Держстандарт 19609.22-74;

спікаємість – Держстандарт 21216.9-75;

вміст вільного кремнію – Держстандарт 21216.3-75

2.1. Глина в природі

Глина в сухому стані – кусковий сипучий матеріал дуже різноманітний за своїм складом і властивостями мінеральних сумішей, які при замочені водою набирають пластичних властивостей, здатні формуватись, висихати та при випалюванні перетворюватися в щільний матеріал.

Глина утворюється внаслідок природного фізичного і хімічного вивітрювання польовошпатових гірських порід таких як граніт, абсид (вулканічне скло), туф, а також при розрушенні гнейсів.

Глини бувають первинні (еллювіальні) це ті що знаходяться на місці утворення, і вторинні, цебто перевідложені водними потоками та вітром. Воринні глини мають слоїсту будову пласту. Вторинні глини в процесі їх переносу водою чи вітром можуть втрачати певні складові частини або забруднюватись побічними домішками (мінералами) в різних кількостях. Що пояснює строкатість глин по зовнішньому виду, хімічному складу та технологічних властивостях в межах одного родовища.

2.2. Види вторинних глин

В природі існує, в основному, три види вторинних глин.

Делювіальні глини – це глини перенесені дощовими та сніговими водами на невелику віддаль від місця свого походження. Характеризуються слоїстістю, дуже не однорідністю по хімічному складу та фізичних властивостях, часто засмічені різними домішками.

Льодовикові глини – переміщені при насуванні льодовиків. Вони залягають лінзами і відзначаються великим вмістом великих та дрібних камінних включень.

Лесовидні глини переносяться вітром. Характеризуються однорідністю складу, пористою будовою та високим вмістом пилу.

2.3. Мінеральна характеристика глин

Глина складається із основних глиноутворюючих мінералів та мінералів примі сей та ряду мікропримісей. До групи глинястих мінералів відносяться.

Каолінітові група, яка включає в себе найбільш поширений глинястий мінерал каолініт, характеризується слоїстою будовою. Розмір лусочок – біля 0,001 мм. Має гідрофільні властивості. З водою утворює пластичне тісто, мало набухає, мало чутливий при суміші та випалу.

Каолініт входить в склад переважної більшості глин, в основному вогнетривких, трудноплавких та каоліну, що являється сировиною в тонкій кераміці (порцеляна, фарфор, фаянс).

Гідрослюдиста група (іпіт, московіт) – найбільш поширена різновидність в легкоплавких глинах та в невеликих кількостях – в вогнетривких глинах. Слюдоподібні пластинки або лєдска різної товщини. Характеризується гідрофільними властивостями. Розмір частинок менше 0,001 мм.

Монтмориланітова група, до складу якої входить власне мінерал, монтморилоніт, а також нонтроніт, бейделіт, який складається із складних гідро алюмосилікатів і містить Са, Mg, Na, Fe. По своїй будові це лусковидні частинки. Характерною ознакою для них є властивість набухань. Мінерали