цегляні шати. Але справжній "вибух" цегляного будівництва стався аж у XIX сторіччі.
До сьогодні не знайти цеглі гідного конкурента. Нині, коли винайдено чимало нових будівельних матеріалів (залізобетонні блоки, панелі, склопластик, керамзитобетон, газобетон тощо), - перевагу і далі віддають цеглі. І цс при тому, що одна залізобетонна стіна замінює кілька тисяч цеглин, що з нових конструкцій зводити дім набагато швидше, що процес цей можна механізувати і відповідно скоротити кількість робітників, потрібних при цегляному муруванні.
Виявляється, цегла має багато принципових переваг - над іншими будівельними матеріалами. Цегляні споруди - міцні, добре зберігають тепло, мають гарну звукоізоляцію, сейсмічну й протипожежну стійкість, а крім того, важливим лишається й те, що сировина для виготовлення цегли - глина - поширена скрізь, а значить дешева, її нескладно видобувати й обробляти.
І далі служать нам такі давні зразки архітектурної кераміки, як черепиця, кахля (найчастіше вже трансформована в обличкувальну плитку). Усе це засвідчує універсальність сировини, а також універсальність технологічного процесу виготовлення керамічних виробів. Що ж, сьогодні поступилися - гончарський круг - гіпсовій прес-формі, горно - муфельній печі, мальовання ангобом-деколю, а сама глина - своєму розчину (шлікеру). Бо ж і глинотворців уже називають не гончарями, а керамістами, їхні "горщарні" - заводами, давній промисел - промисловістю. Але й тепер у таїнстві народження керамічних виробів не розривається ланцюг: глина - людські руки - вогонь.