Творчий задум - це керівна думка художника, вкладена ним у твір. Це думка, обґрунтована життєвим досвідом і світоглядом художника, виражає його відношення до дійсності.

В творчій діяльності художника задум - ідея з самого початку появля-ється і як предметно-зоровий образ (хоча і не чіткий).

Тема картини підказується художнику навколишнім життям, всім його досвідом і світоглядом. Значить, коло можливих тем по суті безмежне, як безмежні явища дійсності. Але не все, що будить думку і хвилює почуття художника, стає темою твору образотворчого мистецтва, зокрема, тематич-ної картини, а лише те, що може бути виражено пластично, тобто в чуттєво-конкретному, зорово - сприйнятому боці картини, одна і та ж тема може бу-ти осмислена і виражена по-різному, в залежності від світогляду художника, від тих внутрішніх і зовінішніх мотивів, які підштовхують його зупинитися на тій чи іншій темі. Іншими словами, вирішення теми залежить від творчого задуму художника.

Сюжет, тобто конкретна подія чи сцена, в якій виражена тема, - завжди взаємо відношення, взаємодія декількох, чи багатьох людей. Класич-ними прикладами для нас ідейно обгуртованого і творчо цілеспрямованого розкриття теми служать такі твори живопису як "Бурлаки", "Не чекали" Репіна, "Ранок стрілецької страти", "Бояриня Морозова" Сурікова, "Свобода, що веде народ" Делакруа, "Розтріл" Гойі і багато інших.

Приступаючи до розробки сюжету, художники звичайно прагнуть перш за все намітити і уточнити, як коло учасників зображуваної сцени, так і їх взаємовідносини, характерні риси і поведінку. Необхідно визначити і об-становку, в якій розгортатиметься вся сцена.

Засоби художнього вираження повинні повністю відповідати темі тво-ру. Будь-які теми і сюжети, народжені художником в пошуках найкращого вираження задуму, нічого ще не варті, поки вони тільки в свідомості худож-ника. Вони повинні бути втілені у відповідну живописно-пластичну форму, яка донесе до глядача задум художника.

Кожний задум може бути розкритий в різних формах, різними засоба-ми художнього вираження. Це залежить від того, що головним чином хоче виразити в своїй картині художник, на яку сторону свого твору він прагне звернути увагу глядача, щоб повніше розкрити свою ідею.

Художня форма повинна, як можна повноцінніше розкривати життєвий зміст картини. "Без ідей нема високого, тому всі фарби, світло і інше повинні бути підпорядковані змісту в серйозній картині" - писав видатний художник педагог П. Честяков.

Але при всіх можливих творчих вирішеннях художня форма повинна бути ясною, виразною і прекрасною.

"Мистецтво все-таки - красота. Звичайно, і правда, але правда красива ... Ось тут-то і мудрість зробити і природно, правдиво, і не солодкуватодурнувато - умовно ... Примирити все те важкувато" (П. Чистяков).

Втілення ідейно-тематичного задуму в художню форму закінченої картини досягається за допомогою композиції, тобто такого організованого об'єднання всіх елементів картини, яке забезпечує дохідливе і впливове сприйняття глядачем її змісту. .

Робота над композицією картини - складний процес, що вимагає від художника творчої ініціативи, живої уяви, видумки і художнього смаку. Во-на не зводиться тільки до розміщення на полотні, чи папері фігур і предме-тів, ліній і кольорових плям, як іноді думають початкуючі художники. Таке розміщення - це просто компоновка, що є лише одним з прийомів розробки композиції.

Важливими засобами композиції є колір, освітлення. Художник пише картини фарбами і розробляючи композицію, уявляє її собі в кольорі.

Враховуючи великий вплив кольору на глядача, художник повинен використати цей могутній засіб для найбільш повного розкриття свого ідейного задуму. Про значення кольору Репін говорив: "Наше завдання - зміст, лице, душа людини, драма життя, вплив природи, її життя і смисл, дух істо-рії - ось наші теми. Фарби у нас - зброя, вони повинні виражати наші дум-ки".

Як і інші засоби композиції, живопис повинен допомагати правдивому зображенню життя і знаходиться у відповідності з ідейно-тематичним за-думом художника, допомагати глядачу глибше сприйняти почуття і думки, виражені у творі.

Таке ж велике значення має і вмілий розподіл в сюжеті освітлення. Воно допомагає виявити сюжетний центр, взаємозв'язки з ним інших частий сюжету і глибини простору, в якому розгортається сюжет.

Ритм, тобто чергування того чи іншого руху, жесту, лінії, кольорової, чи світлової плями, формат і розмір площини полотна, вибір точки зору (ви-сота горизонту) в розробці композиції картини мають також суттєве значен-ня і можуть бути використані для підсилення виразності сюжету.

Засоби і прийоми композиції не вичерпують всіх 11 творчих можливос-тей і є лише орієнтирами, що вказують художнику вірний напрямок у пошу-ках засобів художньої виразності. Не формальні прийоми композиції визна-чають зміст картини, а навпаки, зміст, ідейно-образннй задум твору повинні підказати художнику відповідне застосування різноманітних засобів і при-йомів композиції.

Творча історія картин навіть великих майстрів образотворчого мисте-цтва свідчить, що першопочаткові обриси їх в більшості випадків дуже сму-тні і розпливчасті. Особливо це стосується картин сюжетних, змістом яких є людські взаємовідносини у всій їх складності. Тим повільніше, а значить, і важче цей процес визрівання образу задуманої картини протікає в свідомості початкуючого художника. Як тільки утверджуєшся в задумі твору хоча б у загальних рисах, тут же появляється можливість для звернення до життя, до натури, в яких знаходяться факти явища і образи, що відповідають в якісь мірі змісту задуманої картини. Але ж ці взяті з життя і зафіксовані