Курсова робота на тему:

Писанкарство в українських школах

План

Вступ……………………………………………………………1

1.Історія зародження писанкарства.

А) Яйце, як символ Сонця у стародавніх слов‘ян...........................1-2

Б) Писанка, як оберіг від усього злого……………………………...2

В) Символіка стародавніх зображень…………………………….2-4

Г) Писанка, як джерело магічного впливу………………………….5

Д) Легенди і традиції пов‘язані з писанками………………………..5

2.Художні особливості і технологія написання.

А) Традиція написання писанок у давнину……………………….5-6

Б) Технологія написання крашанок, крапанок, писанок, дряпинок, мальованок………………………………………………………6-9

В) Символіка малюнку і кольору на писанках……………………6-8

Г) Виготовлення фарб для писанок з природних матеріалів..........9-10

3.Методика викладання.

А) Аналіз шкільних програм і альбомів, етнографічних посібників з писанкарства………………………………………………….11-16

Б) Методика організації, оцінювання, методи і рекомендації щодо проведення уроків з писанкарства.............................................16-22

Висновки……………………………………………………….23

Вступ

Розпис писанок – найпоширеніший вид декоративно – прикладного мистецтва у деяких народів: українців, румун, поляків, чехів, та ін. Збереження цього звичаю – свідоцтво безперервного розвитку народного мистецтва, його зв’язку з далеким минулим і сьогоденням.

Яких тільки епітетів не вживають на похвалу писанці. Та й вона сама використовується як порівняльна ознака чогось винятково гарного. То найкраще визнання господаря, коли про його хату кажуть, що вона, як писанка. Найвищого поетичного ґатунку порівняння з писанкою села.

Насамперед бачимо в писанці красу, не замислюючись над її значимістю. А багато хто думає, що це витвір наших сучасників. І так, і ні. Писанки є однією з найдавніших галузок народного ужиткового мистецтва. Ми продовжуємо використовувати елементи творів давніх українців, додаючи від себе чи то якусь їх давню комбінацію, чи то нове кольорове рішення деталей, а в основі залишаються все ті ж наші прадавні орнаменти, які від початку були не окрасою, а магічними знаками заклинання, охоронцями від злих, недобрих сил, тобто оберегами.

Писанки – це своєрідний мініатюрний живопис України, наповнений ритуальним значенням: величання споконвічного закону весняного пробудження сонця і відродження природи.

Яйце з його предивною таїною, - з прозорої рідини та жовтка з‘

являється в світ нове життя, - було чи не найбільшим об’єктом культу. Різні народи світу шанували яйце і мали свою власну атрибутику його возвеличення. Та, мабуть, жоден з народів не доніс до сьогодення свої автохтонні графічні уявлення про життя так виразно, як український.

І тепер українська писанка разом із нашими земляками помандрувала в далекі світи. І тепер немало американців, австралійців, канадців сприймають як свою рідну. Й не уявляють Великоднього свята без писанки. Більше того, наші земляки в Канаді задумали спорудити й пам’ятник, щоб у серцях поселенців він будив любов до рідного краю. І ось біля міста Калгарі гордо знісся пам’ятник. Красується 10-метрова українська писанка багатьма різнокольоровими трикутниками.

1.

Історична частина

Писанка – важливий предмет язичницького культу, її історія сягає сивої давнини і пов’язана з релігійними уявленнями первісних людей, зокрема з поклонінням плодоріддю, з ритуалом величання весняного відродження життя на землі. Яйце символізує сонце і відродження, у такому значенні воно відоме всім народам світу. На писанках повторюються малюнки, що знаходять археологи на мальованій кераміці трипільської доби, це дає підстави розрізняти слов‘янські й неслов’янські доісторичні могили, адже писанкарство було притаманне саме слов‘янським етнічним групам, які пізніше стали називатись українцями.

У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега. Керамічні писанки із кульками всередині, які постукували при струсі і відганяли злі сили, знайдено у похованнях в Києві та Новгороді. Ці міста були осередками писанкарства за часів Київської Русі. Взагалі ж археологами знайдено близько 20 пунктів на території України, де побутувало мистецтво виготовлення цих амулетів.

Наші предки вірили, що писанка має магічну силу – вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, розкладали писанки на могилах батьків та дідів, закопували у могилу дітей, дарували один одному закохані хлопці і дівчата тощо. Вважалось, що писанку треба вміти написати, знати, коли саме це зробити, вміти замолити, а найголовніше – розбиратись, кому яку дарувати, щоб символіка оберега відповідала смислу дарування.

дним із найрозповсюдженіших елементів у писанковому орнаменті на всьому автохтонному терені українців є зображення Сонця у вигляді різних солярних знаків. Культ сонця у наших пращурів був чи не найголовнішим. Опісля довгої зими на повернення красного Сонечка чекав увесь народ. Його урочисто зустрічали, на його честь співали пісень, водили хороводи. Цей день наші предки називали Великим Днем або Великоднем. Молодь на честь Великодня, весняних змін у природі, відродження життя, катала по землі розписані яйця – писанки. Бога Сонця улещували зображенням на писанках безліччю його символічних « портретів», що дістали назву «павуки», або ще їх називали «бабиними рукавами», «дідовими рукавами», зірочки – «ружами», «повними ружами», «ружечками».

З культом сонця пов'язаний у нас був культ коня, зображення його і досі поширені на писанках.

На багатьох народних писанках поряд із зображенням Сонця зустрічається зображення Вогню. Вогонь поряд з водою, є чинником світобудови, символом чоловічої сили. Оскільки Вогонь та Вода – Брат і Сестра, і поєднавшись, вони утворили Любов, землю і все, що на ній є, то в багатьох обрядах Вогонь – символ любові. Вогонь посланець Сонця на Землі, він дає людям світло, тепло, хліб і всяку страву, допомагає в ремеслах ( ковальство ), але, як і Сонце, може бути добрим або небезпечним залежно від ставлення до нього людей. То ж Вогонь, як і Сонце, потрібно шанувати і не розгнівати – бо тоді він може жорстоко покарати. Існують суворі заборони плювати у вогонь, кидати сміття