Подекуди на Україні поширилися мальованки, тобто, яйця розмальовані фарбою і пензликом. У роботу йдуть гуаш, акварельні і навіть олійні фарби. На мальованках зображують квіти, людські постаті, відображають свята та інші події. Мальованки часто зустрічаються на ярмарках як сувеніри.

Також досить поширеними були так звані дряпанки. Дряпанки – це крашанки, по яких гострим предметом ( цвяхом, шилом, ножем, товстою голкою та ін. ) видряпується малюнок.

Для Дряпанки вибираємо яйце коричневого відтінку, тому що воно має міцну шкаралупу. Занурюємо його у коричневу фарбу, його у правій руці а яйце у лівій. Орнамент здебільшого рослинний і геометричний, але трапляються і зображення тварин – коників, баранчиків, птахів.

Краса Вкраїнської природи, багатство рідного краю, велич панорами гірських пасм, розлогих степів, плавні, звиви долин з повноводними річками, стрункі трикутники смерек – все це відбивалося в витворах народного мистецтва – писанках. А скільки кольорів! І кожен

барвник був природного походження.

Жовтило – жовту фарбу наші предки робили з вивареної яблуневої кори. Кількість кори і води та сорт яблуні визначали відтінок жовтого барвника.

Чорнило – чорну фарбу виварювали з луски соняшникових зернят, додаючи до відвару «купервасу» - залізного купоросу.

Зелену фарбу добували з відвару житніх висівок та луски зернят соняшника. Якщо взяти однакову кількість висівок і луски – вийде приємний, досить насичений зелений колір.

Темно-коричневу фарбу отримували, відварюючи дубову кору. Коли важко було знайти дубову кору, використовували кору вільхи.

У гуцульських селах ще вміють добувати жовту фарбу із зановини ( дорік красильний), яку збирають горянки в пору цвітіння.

Червону фарбу гуцули вміли виварювати із звіробою, а зелену вони виварювали в борщі з житнього грису насіння соняшника.

Рожевий колір набували варінням лушпиння цибулі. Насиченість і чистота кольору залежала від пропорції води та цибулиння та від часу варіння.

Для того, щоб фарба краще бралась, перед розписуванням поверхню яйця відповідно обробляють – протравляють оцтом або галуном (алюмінієвий галун).

Щоб мати на писанці чистіші кольори, окремі народні майстри щоразу після написання деталей орнаментом воском решту зафарбованої поверхні втирають капустяним квасом, а відбілене тло згідно із задуманим забарвлюють іншою фарбою. Такий метод виготовлення писанок дає чарівну гаму чистих кольорів.

Ще сьогодні можна зустріти народних майстринь, які використовують для писанкарства яйця від курки-первістки. Таких яєць відкладали 3-5 штук. За сорок днів до Великодня розбивали перше яєчко і на сирому дереві відділяли білок від жовтка. Жовток переливали у глиняний посуд і використовували як засіб доброго закріплення фарб на писанках. Тепер також вживають жовток, але вже будь-якої курки. Ним змащують яйце перед фарбуванням.

3.

Методика викладання

Писанкарство в школах – це не лише естетичне виховання. Для того, аби глибоко оволодіти цим мистецтвом, діти вивчають його глибинну змістову й історичну суть.

Практична графічна діяльність учнів на уроках з оволодіння основами писинкарства проходитиме успішніше за таких умов:

інтеграція курсу „Писинкарство” або окремих розділів у шкільні програми з трудового навчання;

використання методів і прийомів активізації навчально-пізнавального процесу, у тому числі ігрових методів, методу продукування нових ідей – „мозкова атака”;

проведення екскурсій на виробництво, в музеї;

використання наочності;

заохочення учнів до самостійного удосконалення шкільного предметного середовища;

організація виставок виробів, виготовлених художньо-конструкторськими засобами.

Найважливішою умовою, що забезпечує підвищення ефективності трудового навчання учнів на уроках з основ писинкарства, вважається залучення їх до практичної діяльності, яка максимально уможливлює самостійну трудову активність і творче ставлення до праці.

Адже, мета предмета - забезпечення особистісного розвитку учнів та збагачення їх емоційно-естетичного досвіду під час сприймання навколишнього світу і художньо-практичної діяльності, а також формування цілісних орієнтацій, потреби у творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні.

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів

України 7 класів.

Навчальні

завдання | Орієнтовна

тематика | клас | Рекомендована

Техніка та матеріали | Примітки

З‘ясування композиційних та змістових особливостей розпису писанок у різних регіонах України | Українська писанка. Поліфункціональність писанки в наш час: обрядова, ігрова, декоративна тощо. Типии композицій писанок. Ознайомлення з технікою та технологією розпису писанок ( воскові техніки, техніка «дряпання» та ін. ). | 7 | Зарисовка мотивів декору писанок. Розпис писанки. Для вчителя: віск, розбавлений парафіном; анілінові барвники; оцет. Для учнів: пензлики, палички, цвяхи та інші інструменти для продряпування; конусоподібні писачки. | Завдання краще виконувати в переддень Великодня. Діти можуть розписати одне яйце ( або декілька) з використанням різних технік. Рекомендується продовжити роботу вдома.

У кожному семестрі 2 години резервного часу можуть використовуватися на тематичне оцінювання, узагальнення теми.

Рівень

Навчальних досягнень | Ба-

ли |

Критерії оцінювання навчальних досягнень

учнів

І. Початковий | 1. | Учень розуміє лише деяку незначну частину тематичного матеріалу; користується дуже обмеженим понятійно-термінологічним запасом у ході розповіді про мистецтво; після кількаразового пояснення вчителя відтворює незначні фрагменти тематичного матеріалу під час практичної художньої діяльності; виявляє найелементарніший рівень розвитку художньо-образного мислення

2. | Учень розуміє незначну частину тематичного матеріалу; користується обмеженим понятійно-термінологічним запасом у процесі розповіді про мистецтво; частково відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, але тільки після детального пояснення вчителя; художньо-образне мислення розвинуто на елементарному рівні

3. | Учень розуміє частину тематичного матеріалу; користується обмеженим понятійно-термінологічним запасом у ході розповіді про мистецтво; частково відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, але лише з опорою на пояснення вчителя; художньо- образне мислення розвинуто на елементарному рівні

ІІ. Середній | 4.