Тут народжується серія мальовничих пейзажів Прикар-паття і жанрових композицій з народного побуту. Ці його малюнки досить точні в передачі побутової та історичної дійсності. Сюди належать серії акварелей і графічних ма-люнків, з яких виділяються: «В городі», «Зустріч», «Везуть сіно», «Рубають дрова», «Інвалід», «Безробітні».

За період 1930—1939 років художник створює велику кіль-кість жанрових творів, основною темою яких є внедолений галицький робітник: «Направляють дорогу», «Брукують ву-лицю», «Ріжуть дрова», «Сцена на вулиці», «У коваля», «Фірман», «Штукатури» та інші.

В цих творах художник рельєфно вирисовує обличчя окре-мих фігур, немов вихоплює їх безпосередньо із самого життя.

Цілкий ряд графічних серій художник присвячує сценам полювання, циркових вистав, зображенню різноманітних тварин, в яких завжди бачимо гостроту виразу і щирість сприйняття.

У вересневі дні 1939 року, коли Радянська Армія звільни-ла Галичину, Сорохтей зрозумів, що настала світла сторін-ка в стремліннях художника — своїм талантом і працею слу-жити народові. Він береться за нові композиції, робить за-рисовки червоноармійців, малює портрети, організовує ми-стецьку молодь, бере участь в оформленні радянських свят, в організації гуртка образотворчих мистецтв, який в травні 1941 року вже влаштовує першу виставку образотворчого мистецтва Станіславщини. Він малює картини, які відо-бражають життя нашої сучасності.

Помер Осип Сорохтей 27 листопада 1941 року.

Мистецька спадщина художника є вагомим вкладом у скарбницю українського образотворчого мистецтва.

Важливе значення на формування стилістики живопису західноукраїнських художників мала Краківська школа красних мис-тецтв (з 1900 р.— Академія) і те художнє середовище, яке тут формувалося. З особливостей

Краківської школи мистецтв для західноукраїнських митців чи не найбільш сприйнятливими вияви-лися ті моменти, які пов'язува-лися з втіленням селянської тема-тики, з осмисленням духовних і моральних цінностей народної культури. Ці зв'язки з народним життям міцнішали на рідному ґрунті. Вони й були основою на-ціонального самоутвердження і демократизму творчості. Водночас селянська тематика визначала і своєрідність її інтерпретації, шля-хи розвитку поетики.

Чимало важили в цьому особ-ливості пов'язаної з регіоном Кар-пат культури, з її реліктовими за-лишками далекого минулого. Як багатьох дослідників-етнографів чи археологів, так і художників приваблювала та особлива атмо-сфера пантеїзму, що несла в со-бі якийсь таємничий відгомін вірувань прадавніх часів, що збе-реглися в народних віруваннях, забобонах, в обрядах і звичаях. Вабила художників і барвиста краса народного мистецтва, що так виразно виступала в усіх де-талях побуту. Разом з тим в поетичному ладі творів, в життєвій канві сюжетів звучить і соціаль-ний підтекст, за яким відчувається патріархальна відсталість галиць-кого села.

Галицька художня інтелігенція усвідомлювала, що лише на ґрунті рідної культури можливі плід-ні художні пошуки. Під кінець XIX і на початку XX ст. з'являє-ться той прошарок художників, вихідців з селянського середови-ща, для яких надбання народної культури, як і саме життя наро-ду, були органічною часткою їх особистого життя, їх творчість нерідко надто сильно залежала від матеріальних і соціальних обставин, щоб перетворитися на забаву. Тому естетичні погляди, що культивувалися в головних центрах західноєвропейської куль-тури, не змогли знайти сприятливого грунту, щоб пустити глибо-ке коріння. До того ж частина інтелігенції в міру соціального походження і обставин тяжіла до селянського середовища.

А це й обумовлювало ту долю традиціоналізму у способі мислен-ня, а можливо, й самій психоло-гії художника, яка визначала спадкову стійкість у сюжетах та засобах їх інтерпретації. Тому не випадково, мабуть, так послідовно розвинувся демократичний нап-рям, що пройшов з другої полови-ни XIX ст. через творчість К. Устияновича і Т. Копистинського до І. Труша, а далі через творчість І. Труша, А. Манастирського, Я. Пстрака, Й. Куриласа та інших художників у глибину кількох де-сятиліть XX ст.

Так само й пошуки в галузі художньої форми, що найбільше активізувалися під впливом кра-ківської сецесії, тісно стикалися з цими демократичними тенден-ціями. Внаслідок цього творчість західноукраїнських художників не доходила до крайнощів песимізму, як і до надмірного ускладнення символіко-алегоричних образів чи нав'язливості мотивів еротики, які виявилися у творчості сецесіоністів Кракова, звідки пролягав ос-новний шлях впливів модерну.

У творчості західноукраїнських художників ці впливи менш зачі-пали змістовну суть мотивів, традиційну основу сюжетики. Лінійно- і площинний стиль сецесії під-порядковувався насамперед вияв-ленню емоційної виразності того чи іншого мотиву.

В и с н о в о к

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Література:

1. Грушевський М. Ілюстрована історія України. Репринтне відтворення видання 1913 року. -К.Д913. -524с.:іл.

2. Гірський B.C. Історія української філософії. Курс лекцій. - К.: Наук. Думка, 1997. - 286с.

3. Полєк В: Майданами та вулицями Івано-Франківська - Львів : Світло і тінь, 1994. -90с. :іл.

4. Ісаїв Петро. Історія міста Станиславова // Альманах Станиславівської землі / Збірник