обдарованість [8, 67]. Театральні декорації виконував художник театру Т.Лнпннський. Деякі декорації були створені самим Гнатом Хоткевичем, який інколи виступав у виставах ще й як музикант [17, 109]. У міжвоєнні роки в містах і селах краю виступали мандрівні українські театри ім.Садовського, "Богема”, "Веселка", "Цвіркун", а також театральні трупи М.Крушельннцького, І.Когутяка, Комаровського, Проскурницького, Тимченка та ін. У 1906р. під час гастролей театру ім.
Садовського у Станіславі в ньому працював скульптор Михайло Брянський.
Кінець XIX ст. знаменувався пожвавленням літературної діяльності. На. Галичину як "оплот українства" приїжджають відомі поети, письменники, які вивчають побут, культуру, історію населення краю, а згодом пишуть твори, присвячені цій землі. На. початку ХХст. на Покутті працювали Василь Стефаннк, Марко Черемшина, Лесь Мартович. У Станіславові писали свої твори письменники Наталія Кобрннська, Денис Лукіянович, Остап Левицький, Ольга Дучимінська, Ірина Вільде та ін. У Карпатах вивчав побут та культуру гуцулів М.Коцюбинський. Творча доля Івана Франка також тісно пов'язана зі Станіславом, який кілька раз був у місті, а у 1911р. особисто читав для слухачів у залі будинку "Руська бесіда" свою поему "Мойсей". На науковій ниві працювали у кінці XIX- на поч. ХХст. відомі дослідники Гуцулыцшш та Галичини Ю.Целевич (дослідник Скиту Манявського), С.Баронч ("Пам'ятки мі ста Стані славова", низка статей про історію вірменських поселень у нашому краї та ін.), М.Ісаїв (досліджував історію Станіслава), В. Шухевич (найвідоміша праця "Гуцульщина"), В.Гнатюк, який вивчав обряди, пісні, повір'я, народні звичаї, ремесла гуцульських жителів.
Оскільки в зазначений період активного розвитку набув український театр, зросла і кількість письменників, які писали для цих театрів драматичні твори : М.Бенцаль, Ю.Косач та ін. Пожвавлення літературної діяльності та діяльності товариства "Просвіта" знаменувало собою прихід такого культурно-пізнавального та патріотично-виховного явища, як відзначення творчих ювілеїв поетів, письменників, які зробили свій вклад у пробудження національної свідомості українців. Так, на початку XX ст. у краї гучно відзначалися ювілеї видатних поетів, письменників, громадських діячів Т.Шевченка, І.Франка, М.Шашкевича та ін. З цими урочистостями тісно пов'язані такі заходи по вшануванню їх пам'яті, як постановка театральними трупами святкових вистав, відкриття меморіальних дощок, пам'ятників, в яких активну участь приймали й митці краю. Широко відзначалось на Прикарпатті 50-річчя від дня смерті та 100-річчя від дня народження Т.Шевченка. Ювілейні комітети поширювали тоді медаль із зображенням поета робо ги галицького скульптора Михайла Паращука, нагрудні значки із зображенням Кобзаря. А скульптор з Полтавщини Михайло Гаврилко, що з 1910р. проживав у Болехові, створив тут портрет-плоскорізьбу Кобзаря. Місцева торговельна кооперація “Надія”. Своїм коштом відливала це барельєфне зображення Т.Шевченка в гіпсі та бронзі [8,81]. На відзначення 50-річчя з дня смерті Кобзаря у 1911р. пам'ятник у формі піраміди йому було споруджено в с. Вовчинці коло Станіслава. Це був один з перших пам'ятників на теренах Станіславщнни [18,97]. У наступному, 1912р. пам'ятник Т.Шевченкові було відкрито в с.Надієві Долинського району.
На відзначення 100-річчя з дня народження поета пам'ятники йому з'явились в селах Стільці Тисменицького, Микулинцях Снятинського, Шешорах Косівського, Братишеві Тлумацького районів, а також у містах Коломиї (знищений восени цього ж року з приходом російських військ) та Косові [8,82]. До цієї дати у 1914р. були відкриті пам'ятні дошки на честь Т.Шевченка у Станіславі на будинку "Просвіти" (бюст роботи скульптора Г.Кузневича, знищений під час Першої світової війни та у Городенці.
Своєрідною формою пам'ятників Т.Шевченку були так звані Шевченківські могили, які насипались жителями сіл краю начесть 100-річчя з дня народження поета, зразком для яких слугувала могила Кобзаря у Каневі, малюнки якої були широко розповсюджені по всій території Галичини. Так було встановлено могилу-пам'ятник Т.Шевченку у Косові. На могилі на постаменті був встановлений бюст Кобзаря роботи львівського скульптора Андрія Коверка. Бюст був пошкоджений у 1923р.,.з приходом польської влади. Відновлено бюст народним косівським каменярем Миколою Юсипчуком. Кілька нових пам'ятників Т.Шевченку з'явилось у міжвоєнний період. У 1923р. було відкрито такий пам'ятник у с. Стриганцях Тисменицького., у 1926р. - у Суботові Галицького, у 1934р. - у Волинцях та Усті Снятинського районів.
У 1911 відзначався також 100-літній ювілей з дня народження М.Шашкевича, у Коломиї з цього приводу на приміщенні Народного дому було урочисто відкрито пам'ятну дошку на його честь з написом “Пам'яті Маркіяна Шашкевича поета, подвижника і вістника відродження австрійських русинів. 1811-1911". Подібні меморіальні дошки були також відкриті тоді у Бурштині, Долині та Снятині.
В честь 100-річчя виходу у світ "Русалки Дністрової" у 1937 р. на батьківщині Івана Вагилевича в с. Ясень на Рожнятівщині діячам "Руської Трійці" було споруджено пам'ятник, який пізніше було реставровано.
Під час відзначення десятих роковин від дня смерті Івана Франка, у Коломиї на приміщенні Народного дому було встановлено меморіальну дошку з написом "Пам’яті Івана Франка в 10 річницю смерті. Коломийська земля. 1926рік." У 1928 р. пам'ятник Каменяреві було відкрито в с.Поточищі на Городенківщині. До 20-х роковин від дня смерті Івана Франка польський письменник С.Вінценз спорудив на його честь пам'ятний знак у своєму селі Слобода на Коломийщині.
Наприкінці ХІХ ст. в Станіславі, Коломиї та Рогатині були споруджені також пам'ятники польському письменнику Адаму Міцкевичу. Так, у Станіславі встановлено пам'ятник у І898р, (до 100-річчя від дня народження). Цей пам'ятник, роботи краківського скульптора Тадеуша Блотицького спочатку був призначений для Кракова, але коли власті відмовились від його встановлення, вирішено спорудити його у Станіславі