У міжвоєнні роки за ініціативи громадськості в населених пунктах Прикарпаття, як і всієї Галичини, було споруджено низку пам'ятників воїнам, загиблим у роки національно-визвольних змагань 1918-1919 pp. Більшість із них була знищена у роки радянського панування. Один з небагатьох збережених таких пам'ятників - пам'ятник воїнам УГА у м. Рогатині.

Не слід оминати увагою той факт," що у 1880 р. в с. Пацикові (зараз Підлісся Поблизу Станіслава) було відкрито фабрику фаянсових виробів, що проіснувала до 30-х pp. XX століття.

Вона виготовляла за проектами прикарпатських скульпторів Й. Левнікого, А. Попеля, Ю.Хмелянського, С. Чалека та ін. високомистецькі вироби з фаянсу та майоліки. Це були переважно невеличких розмірів гротескні фігурки, що зображували жінок, птахів, тваринок, а також дерева і рослини. Перед Першою світовою війною вироби Пациківської фабрики користувались великою популярністю в Австро-Угорщині, Німеччині, Росії та інших країнах [8, 86].

Ще з середини XIX ст. починає розвиватися видавнича діяльність у краї. Зокрема, у березні 1864р. брати Михайло та Теодор Білоуси, уродженці Львівщини, відкрили у Коломиї друкарню "Печатню М.Білоуса і спілки" , а згодом - видавництво, де вийшов перший випуск двотижневика "Голос Народний" - перша коломийська газета, вона ж була й першою провінційною газетою взагалі" [11, 18]. У 1894-1913 pp. гімназійний професор Юліан Носальськнй видавав у Коломиї "Бібліотеку для руської молодежи".

У 1903р. у Коломиї було засноване видавництво Якова Оренштайна "Галицька Накладня", яке функціонувало у Коломиї до 1914р., а з 1919 по 1933рр. - у Берліні-Лейпцігу. Впродовж 1909-1928рр. у Коломиї працювала "Видавнича спілка українського вчительства", що видавана серію "Вибрані твори українських письменників". У 1912р. тут відновилось засноване Н.Кобринською у 1893р. у м.Стрию видавництво "Жіноча бібліотека", з 1913р. діяло "Мужицьке видавництво", з 1914 по 1942рр. існувати) видавництво "Загальна книгозбірня”, у 1921-1939рр. працювало видавництво ОКА під керівництвом О.Кучми, з 1922 по 1929 pp. діяло також видавництво "Трембіта", у 1923-1935 - видавництво "Рекорд", з 1925 по 1939рр. - "Жіноча доля", а. також "Чорногора"(1930), "Наша слава"(1938).

На початку ХХст. у Станіславі розпочинає свою діяльність видавництво товариства "Станіславівський боян". У міжвоєнний період Станіслав стає важливим культурним центром Прикарпаття. У 1919р. було засноване видавництво "Пролом", у 1920р. - "Бистриця", де у 1921-1923рр. виходив у світ часопис "Книжка". Де видавництво крім серій "Дитячі читання". "Бібліотека для української молоді", "Літературна бібліотека", ілюстрованих казок, оповідань, короткої історії України Б.Грінченка, "Малого Кобзаря" Т.Шевченка, та ін., видавало також ноти, поштові поздоровчі картки з кольоровим зображенням творів худ. Я.І.Пстрака, О, Кульчицької тощо [19,82]. Також це видавництво видало оповідання дня дітей "Одарка" Андрія Чайківського, з 6 малюнками А. Монастирського [20, 531].

З 1921р. у Станіславі починає діяти видавництво "Ватра”. Також на поч.. 20-х pp. ХХст. до Станіслава, було перенесене видавництво "Ліра", яке з 1913р. існувало у Львові. У 1934 р. було створено Видавництво українських книжок "Універсальна бібліотека", у 1937р. - видавництво "Дніпро". Всього до 1939 р. у Станіславі діяло 6 друкарень. Насамперед це друкарні Данькевича, Вайнденфельда, Хованця, Геллера та ін.

З інших прикарпатських міст у міжвоєнний період своїми видавничими здобутками виділялись міста Рогатин, де діяли видавництва "Рогатинець", "Ми молоді", "Журавлі", "Сині дзвіночки", та Косів, де працювало видавництво "Довбуш".

Найбільшим досягненням видавничої справи на Прикарпатті та й в усій Галичині довоєнного періоду став вихід у світ першої української енциклопедії під назвою "Загальна українська енциклопедія" (в 3-х томах) у 1930-1935 роках [8,63-64]. Ініціатором видання був народний учитель з Коломийщнни Василь Микитчук. Вийшла вона у станіславській друкарні Степана Слюсарчука. Кольорові таблиці було надруковано у Німеччині.

Зі збільшенням кількості видавництв, зростає й кількісь часописів. Якщо до 1882 р. Коломия була першим і єдиним містом у Галицькій провінції, де вперше побачив світ український часопис [21,14], то у 20-30-х pp. XX ст. тут виходило українських часописів уже 59, Рогатині - 8, Городенці - 2, Богородчанах - 1 [21,31]. Особливістю видавництв та видань цього періоду є їх недовготривалість, що пояснюється перш за все двома світовими війнами, а також змінами влади та держав-поневолювачів. На теренах області не було високоякісних ілюстративних часописів мистецького спрямування. Причиною тому була ще не сформована на той час в області мистецька критика, яка б займалась питаннями дослідження, розповсюдження, ознайомлення людей з мистецтвом та мистецькими здобутками як України так і Європи та світу. Тому на сторінках часописів матеріали про мистецтво з'являлись неперіодичне і дуже рідко, що було пов'язане також з тим, що у часописах, за рідкісним винятком, не працювали художники. Не так багато було й ілюстрованих видань, хоч з ними справа виглядає дещо кращою. Так, у Коломиї з 1871 до 1903 р. виходив ілюстрований часопис "Наука" (щомісячно), де друкувались репродукції творів українських митців. Зокрема, у 1875р. у її частині подано картину Корншгія Н. Устняновича “Хрещення Руси" [24,39]. У 1894р. була випущена у друкарні М.Білоуса книга "Світ і люди", гарно ілюстрована Корнилієм Березовським з Коломиї. У книзі містяться графічний рисунок і опис Вавілонської вежі та графічний малюнок руської церкви, збудованої 1847р. у Толмачику Коломийського повіту гуцулом Василем Гасюком з Яворова Косівського (всі ілюстрації чорно-білі) [24,64]. У 1903 -1905 pp. також у Коломиї виходив тижневик "Поступ”, головним завданням якого було загальне піднесення