Офіційна пропаганда, преса характеризували цей рух як "лівий", "пробільшовицький", не усвідомлюючи того, що настроєність на мистецьку революцію лівої інтелігенції Радянської України йшла в супереч з набираючою сили ідеологією, націленою на академічне мистецтво в дусі соціалістичного реалізму. Чоповський В. У боротьбі за розвиток українського мистецтва: [Західна Україна у 20 - 30-ті роки] Чоповський В. Духовний поступ нації. - Львів, 1993. - С.13.

Одним із родоначальників власне західноукраїнського натюрмортного живопису в національному мистецтві цього періоду, був Олекса Новаківський. Свій бурхливий темперамент, безмежне захоплення всім сущим на землі він втілює в сміливих за колористичним рішенням і синтезованою формою натюрмортах з квітами - "Рожі", "Гвоздики по заході сонця", "Весняні квіти", "Соняшники" (усі 1910р.). Художник до цього мотиву звертався протягом усього творчого життя. В його натюрмортах кожна квітка наділена власним виразом. Для О.Новаківського квіти стали тим об'єктом, з яким пов'язана вдячна можливість користуватися лише живописними засобами, повністю віддатися стихії живопису. В наслідок цього О.Новакіський перший в західноукраїнському малярстві почав робити те, що О.Мурашко - в живописі Східної України, а саме - моделювати форму одним лише кольором без застосування світлотіні. Якщо раніше художники писали предмети локальними кольорами, домагаючись чіткості їхніх форм за допомогою світлотіньових градацій, то О.Новаківський писав форму предметів безпосередньо фарбами різних відтінків. Зливаючись оптично на певній відстані у фокусі зору глядача, вони надають зображеному предметові природного кольорового звучання. При цьому колір стає також основним джерелом емоційного впливу картини. Вдало знайдені дзвінкі гармонійні кольорові сполучення в поєднанні з широкою вільною манерою письма, а іноді і з енергійною, підкреслено експресивною контурною лінією, і визначають стилістичну неповторність творів Олекси Новаківського, а також і численних його натюрмортів. В творчості львівського художника не тільки життєстверджуючі, оптимістичні за звучанням натюрморти. Пізніше, за інших умов, вони набувають зовсім іншого змістового навантаження і, звичайно, іншого трактування. Вони велично-парадні, подібні до панно, декоративно трактовані з ірраціональним колоритом, якого не існує в природі. Ці натюрморти відзначаються надзвичайно дисциплінованою композиційною системою з чітко визначеним центром. Полотно "Багатство України" (1917р.) є одним з таких урочисто - величних і водночас одним з кращих натюрмортів Олекси Новаківського.

В час культурного піднесення розпочинає свій творчий шлях у Львові Роман Сельський. Поміж студіями в Краківській академії мистецтв і поїздками до Європи, зокрема до Парижу - світового центру мистецького життя, молодий художник створює цікаві і неординарні твори, серед яких є і натюрморти. Це "Натюрморт з каталогом радянської виставки", "Натюрморт з книжкою", "Натюрморт з трубкою", "Натюрморт з рамою". Творча манера ще не цілком визріла, тому ці полотна дуже різнохарактерні. Найцікавіший серед них "Натюрморт з каталогом радянської виставки", що привертає увагу самостійністю творчого бачення, майстерністю і розкутістю композиції і письма, динамічним, енергійним мазком, відчуттям незримої присутності людини.

Включаючи свої натюрморти в простір інтер'єру, художник ускладнює своє завдання, досягаючи при цьому багатства поліфонічної розробки теми.

Рішуче неприйняття усякої провінційної обмеженості, рутини, натуралізму, консерватизму, а тим більше офіційного мистецтва об'єднало активних художників Львова у мистецьке товариство "Artes" на чолі з Р.Сельським, яке розгорнуло широку виставкову і видавничу роботу. Р.Сельський активно працює над собою, переймається передовими течіями в Західній Європі, а його творчий доробок стає все вагомішим і зрілішим. "Натюрморт з апельсинами", "Натюрморт із жбаном", "Натюрморт з квітами" - роботи 30-их років, в яких краса простих речей, свіжість народжених почуттів, природне світло і чисте повітря - складники нерозривних у своїй цілісності образів.

Прагнення до синтезу і спрощення властиве ліричним натюрмортам Маргарити Сельської. Декоративне просторове зображення в них перебивається площинними плямами, які не повністю знищують реальність об'єктів, а лише сплющують їх у площину, і полотно сприймається як формальна композиція темних і світлих плям. Лінія у творах М.Сельської "рвана", а ще більшої звучності додає різноманітність фактур ("Натюрморт з / двома глечиками", "Карпатський букет").

До жанру натюрморту зверталися іноді і М.Федюк, О.Кульчицька, І.Трупі, Я.Музика та інші художники Львова.

Жанр натюрморту в творчості Івано-Франківських художників

На початку 1990-их років Івано-Франківськ теж заявив про себе, як про місто, спроможне на прогресивні мистецькі проекти, перформанси, хепенінги і таке інше. Але поступово "імпрезні" процеси затихли, і місто повернулося до своїх провінційних проблем. На перший план знову висунулось традиційне мистецтво зі своїми перевагами і, можливо, недоліками, але в якому ще є місце естетичному і прекрасному. Безумовно, що проблема жанрового поділу в сучасному традиційному мистецтві є актуальною, але світова мистецька практика засвідчує, що подальшому існуванню різних жанрів щонайменше у найближчі десятиріччя нічого не загрожує, а в масштабі Івано-Франківська тим більше.

Івано-Франківське, а перед тим Станіславівське мистецтво завжди розвивалось в межах західноукраїнських художніх традицій. Оскільки власного спеціального мистецького закладу тут не було, то місцеві художники здобували освіту в академіях Західної Європи, а в пізніші часи у львівських мистецьких закладах. Тому і перші художники - Денис Іванцев і Осип Сорохтей,